Сите зведеннями про сенсаційні розкрадання, суспільство нерідко залишає без уваги окремі майнові ситуації, де, однак, не усе за законом. А наприклад, майже 500 га родючої землі біля села Цибулівки у Великомихайлівському районі, які за милістю орендарів стали пустирем, що поріс бур’янистою травою, – хіба це не резонансний злочин?
З того часу, як земля стала ходовим товаром, на неї почастішали зазіхання «варягів». Так, приклади використання орних угідь біля Цибулівки не за призначенням вже давно можна вибудувати у поетапній хронології. Вона починається з часу, коли землю розділили і люди одержали свої паї. Далеко не кожному було до снаги обробляти їх, наймати техніку, закуповувати паливо. Цією обставиною і скористалися орендарі, які налетіли зі своїми пропозиціями невідомо звідки, як граки.
Як і багато інших, жителі трьох сіл – Цибулівки, Малозименового та Поліно-Осипенкового, об’єднаних в одну сільраду, повірили стороннім підприємцям і погодилися здати їм свої наділи у тимчасове користування. Так і загосподарювала тут фірма «Восточная». Але незабаром люди зрозуміли, що це за інвестори, і самозванцям довелося забиратися геть. Зазіхали на землю громади й інших.
Років три тому тут викроїла собі певну територію якась одеська фірма «Меркурій». Городяни вразили потомствених хліборобів тим, що засіяли маком близько 300 га поля. Затія виявилася неприбутковою, культуру заглушив бур’ян, і «меркуріанці» стали потихеньку продавати техніку та будівлі, щоб вилізти з боргів. Місцева влада вчасно їх викрила, розірвала з ними договірні відносини й витурила геть звідти. Майно ж своє зберегли і розкрасти не дали.
Тепер до годівниці прорвалася нова компанія «Біоленд – Одеса» з головною конторою у Києві.
Ситі обіцянками чужинців, селяни насторожено поставилися до представника столичного пана. Не особливо викликало довіру і його неслов’янське ім’я, що складається з декількох незвичних для українського вуха слів. Але він вийшов на селян через районний відділ земельних ресурсів, що було сприйнято як свого роду запорука за надійність відрекомендованої особи.
Новоспечені партнери із «Біоленду» не стали займатися посівами, а почали активно купувати паї. Незабаром підвідомча їм площа склала майже 500 га. Пізніше з’ясувалося, що це не єдине надбання фірми. Виявляється, вона орендувала поля не лише в Цибулівці, але й в інших селах району: у Новоолександрівці, Слов’яносербці, Цебриковому. Чимало земель представники фірми додали до орендованої ними площі і в Роздільнянському, Березівському та інших районах. Як з’ясувалося, перед орендарем стояло завдання створити потенціал у 5 тисяч га. Це дає можливість самостійно закуповувати зерно, транспортувати його за кордон і вести товарообіг за межами держави. А також брати пільгові кредити і за пільговою вартістю купувати техніку. Тобто, мати ті привілеї, про які дрібному фермерові можна й не мріяти.
Договір було укладено у вересні 2008 року. Але замість того, щоб приступити до обробітку ґрунту, готуватися до сівби, купувати добрива, фірма не діяла. За паперами «Біоленд» набув статусу великого землевласника, і на цьому його діяльність закінчилася. Ніхто інший також не має права обробляти цю землю, оскільки на неї заявлено власність. Так 500 га перетворилися у пустир, що поріс дикою травою.
Але настав час повертати борги! Фірма повинна була розплатитися із селянами до 15 листопада 2009 року. Із платою за користування паями, податками, вартістю зерна, що повинні були дати, але не дали, загальна сума, що належить з фірмачів, становить близько 75 тисяч гривень. Але ось вже новий рік, а людям не виплачено жодної копійки.
Не виконано також жодне із додатково взятих зобов’язань, відповідно до яких фірма обіцяла селянам протягом одного року надавати послуги з оранки їхніх присадибних ділянок, виділяти транспорт, оплачувати 15-відсотковий податок на землю та її оренду, створювати нові робочі місця, залучати фахівців на конкурсній основі. У підсумку три села живуть винятково за рахунок ведення домашнього господарства.
Представника «Біоленду» у селі немає. Київське керівництво «поза зоною досяжності» мобільного зв’язку. Марними виявилися дзвінки по телефонах «гарячих ліній» до вищих урядових інстанцій. Не відреагувала на звернення Цибулівської сільради облдержадміністрація. Залишилося одне – звернутися до суду. Подачу позовних заяв продиктовано бажанням одержати свої гроші та необхідністю розірвати договір. Адже «Біоленд» наполіг, щоб він був підписаний на 5 років.
– Це що ж, п’ятирічка «надурилівки»? – запитують жителі.
Попереднє слухання призначено на 25 січня 2010 року. Поки що секретар розсилає повістки за адресами, зазначеними фірмою. Але сумнівається, чи реальні вони. Чи не насторожує, наприклад, те, що особа, яка представляла фірму в Одесі, вже не працює, і з неї тепер не запитаєш?
От і думаєш, дивлячись на величезний пустир, який обдуває вітер, що страшніше: те, що споконвічного господаря зганяють із землі? Вимивається матеріальна база держави? Чи що на ділків немає управи?
