Гіркі ліки
Як правило, професійні свята прийнято відзначати не лише теплими словами, грамотами і корпоративними посиденьками, але ще й якимись матеріальними стимулами. На жаль, щодо останнього пункту у медиків Одещини цього року виникли підстави для занепокоєння. Ситуація обговорювалася на засіданні постійної комісії облради з питань охорони здоров'я.
Одним з найбільш емоційних виявився виступ голови обласної профспілки працівників охорони здоров'я Галини Кокшарової. Вона повідомила, що протягом 5 місяців поточного року через несвоєчасне ухвалення Державного і місцевого бюджетів заробітна плата медикам щомісяця нараховувалася за принципом 1/12 від виплат минулого року. Однак, у порівнянні з 2009-м, ситуація була трохи іншою. По-перше, зміни в законодавстві передбачали, що з нового року у медиків за аналогією із вчителями з'являться доплати «за стаж». Плюс ще відсотків п'ять зростання за рахунок підвищення мінімальної зарплати... Скоригувати ситуацію планували вже після ухвалення облбюджету. Однак головлікарі оголосили, що передбачених лімітом сум їм не вистачає. Напередодні Дня медика така заява прозвучала як грім серед ясного неба. То як же велися розрахунки і у чому корінь біди?
Начальник Головного фінансового управління облдержадміністрації Марина Зінченко зі значною частиною докорів не згодна і наводить свої цифри:
– Так, цього року через кризу регіон не забезпечений фінансовим ресурсом. Потреба – 2,5 млрд гривень, реальний обласний бюджет – трохи більший мільярда. І проблеми з фінансуванням не лише у охорони здоров'я, але й у інших галузей. Але зверніть увагу: коефіцієнт зростання обласного бюджету-2010 до бюджету 2009 року склав 1,2. При цьому на охорону здоров’я виділили коштів у 1,4 раза більше, ніж у 2009-му, а на медикаменти – у 1,7 раза. Ніколи не було такого зростання по галузі охорони здоров'я, як цього року, а нам говорять про критичну ситуацію. Можливо, просто слід грамотно розпоряджатися наявними ресурсами? Марина Зінченко продемонструвала листа, відповідно до якого управління охорони здоров’я помилилося у попередніх розрахунках на 7 млн 764 тисячі гривень на шкоду медикам регіону. Можливо, будуть якісь додаткові доходи за підсумками першого півріччя, імовірно під кінець року залишаться невикористаними якісь суми. Але поки що джерел додаткового фінансування немає.
Медики незадоволені й тим, що в деяких лікувальних закладах області не вистачає грошей на обов'язкові виплати (обласний туберкульозний диспансер). У других же виплачуються в принципі «необов'язкові» премії й матеріальна допомога. Наприклад, в обласній клінічній лікарні. І взагалі розподіл зарплат і медикаментів між медзакладами досить неоднорідний... Із цією критикою не згодна голова профільної комісії Людмила Будяк.
– Розподіл зарплат і коштів на медикаменти в різних медзакладах не можна вести «під одну гребінку». Є певні нормативи тарифікації та розрахунку заробітної плати. Тут враховуються і вислуга років, і шкідливість, і категорійність. Скажімо, у медиків, які працюють із ВІЛ-хворими, надбавка становить близько 60%, а у тих, хто займається хворими на туберкульоз, – 20%. Тому і зарплати різні. Що стосується обвинувачення на адресу облклінлікарні в нецільовому використанні грошей, то давайте згадаємо, що наприкінці минулого року її працівники просто не одержали зарплату. Так, у нас хворі купують ліки, але вони ще не купують хлорамін, деззасоби, наркоз, видаткові матеріали... Можливо, головлікар преміями намагався якось компенсувати співробітникам відсутність зарплати. Адже людям треба жити. У нас в регіоні 10 тисяч ставок лікарів. Реально їх займають 8 тисяч фізичних осіб, з них 25% – люди пенсійного віку. Працювати дуже складно, медики залишають роботу. І якщо ми не вживемо заходів, то зіткнемося з тим, що нас просто нікому буде лікувати.
На думку Людмили Сергіївни, зараз, щоб не викликати соціальної напруженості, потрібно «нараховувати людям усе, що належить», а потім вже наприкінці року коригувати бюджет. Фінансисти, у принципі, від самої ідеї коригування не відмовляються, але наполягають на тому, що необхідні ретельні розрахунки. І пропонують самим медикам уважніше ставитися до своїх видатків, наприклад, розумно використовувати енергоносії. Обговорення теми триватиме на виїзному засіданні бюджетної комісії обласної ради, яке заплановано на 24 червня.
Наталя Алексєєва
Уберегти шпиталь від діловарів
ПісляпокладанняквітівнаАлеїСлавиголоваобласноїрадиМиколаСкориквідвідавобласнийшпитальінвалідівВеликоїВітчизняноївійни.
Пацієнти забезпечені якісним харчуванням і медикаментами, але сам будинок шпиталю потребує значного ремонту. Роботи провадяться, але далеко не в тому обсязі, як хотілося б. Втім, і в умовах фінансування «вроздріб» вдалося досягти деяких успіхів. У 2008 році оновлено ліфти, в 2009-му – завершено капітальний ремонт покрівлі й почато ремонт каналізації та сантехніки. Зараз триває заміна старих вікон на металопластикові. У наявності й дефіцит лікувальних площ. За словами головлікаря Петра Волкова, сьогодні на 120 офіційних ліжко-місць припадає 131 пацієнт. Відбувається це тому, що багато людей похилого віку не квапляться звідси виписуватися, а відправляти їх за ворота лікувального закладу рука не піднімається.
– Доводиться трохи ущільнюватися. Але, повірте, на якості лікування це не позначається, – коментує Петро Георгійович. – На жаль, через брак фінансування зробити вдалося не так багато, як хотілося б.
Сьогодні серед пацієнтів шпиталю є й учасники бойових дій в Афганістані, і ветерани Великої Вітчизняної. Нещодавно тут навіть лікувався своєрідний рекордсмен (1912 року народження), який до того ж прибув до шпиталю самостійно.
– Це факт – 96,8 % пацієнтів залишають нас із поліпшенням, такий результат є далеко не в усіх клініках, – далі говорить Петро Волков. – Я завжди говорю своєму колективу: від нас чекають не лише лікування, але ще уваги і турботи.
У планах керівництва шпиталю – це спорудження нового корпусу, де буде розміщено операційний блок і палати інтенсивної терапії. Якщо тимчасово потіснити підсобні служби, а на розчищеній території спорудити новий шестиповерховий будинок, це може розв’язати багато проблем шпиталю. Питання знову упирається у фінансування.
– Свого часу багато критикували нашу ідею передачі інвесторові очного госпіталю із зобов'язанням зробити з обласного шпиталю на 15-й станції Великого Фонтану найсучасніший медичний комплекс, – говорить Микола Скорик. – Було багато шуму, від проекту відмовилися. Але якби він був здійснений, ми з вами бачили б сьогодні зовсім іншу картину.
Є й інші питання. На території шпиталю була розташована так звана елітна сауна. Ми вже четвертий рік перебуваємо в процесі судових розглядів з її власниками. Всі суди виграно, але вони не хочуть іти «по-доброму». Доведеться, мабуть, «по-поганому», з винесенням майна під розписку. Друга ситуація – у 2004-му році людина викупила в обласного шпиталю невеликий сарайчик. А потім... відвела під нього 20 соток! Суддя Київського районного суду ухвалює рішення щодо видачі їй землі, місто дає на цю землю документи... Загалом, шпиталь практично «обрізали», прикриваючись добрими гаслами про розвиток бізнесу. Потрібно об'єднатися для захисту інтересів держави і таких людей, як наші ветерани, котрі стільки для цієї держави зробили. Тому зараз ми постараємося зосередитися на цьому об'єкті, щоб привести його до ладу.
Людмила ВОРОБЙОВА
За невеликі кошти зроблено велику справу
Під дзвін келихів з шампанським у селі Жовтневому Любашівської селищної ради напередодні Дня медика було урочисто відкрито фельдшерський пункт. Три роки і близько 50 тисяч гривень знадобилося для того, щоб у цьому селі знову з’явився вкрай необхідний людям медичний заклад.
– Раніше сільський ФАП розміщувався у старому колгоспному приміщенні, яке з роками розвалилося. Фельдшер приймав пацієнтів вдома, – розпочала свій виступ перед присутніми Любашівський селищний голова Людмила Прижбило. – Минулої осені ми придбали будинок, відремонтували його, щоб забезпечити 315 жителів села, серед яких багато пенсіонерів і майже 70 дітей, належним медичним обслуговуванням.
Присутній на сільських урочистостях голова райради Микола Бурлаков зазначив, що і під час світової кризи влада все-таки працювала. Приклад цьому – газифікація Жовтневого. Адже, якщо людина (у даному випадку – селищний голова) хоче щось зробити, то справа робиться і намічене доводиться до кінця. Прийде час, з’явиться у селі й клуб, а сьогодні маємо фельдшерський пункт, який вкрай необхідний для профілактики здоров’я жителів села.
Голова райдержадміністрації Олексій Вовк привітав присутніх сільчан з приємною подією. Сказав, що з перших днів роботи на цьому відповідальному посту він намагається надавати допомогу жителям району у вирішенні соціальних проблем. На жаль, грошей у бюджеті на все не вистачає, але поступово будуть вирішуватися всі питання. Передусім, потрібно піднімати економіку, щоб коштів вистачило на втілення в життя програми Президента України Віктора Януковича «Україна – для людей». А як депутат обласної ради, Олексій Вовк намагатиметься вишукувати резерви для ремонту сільських автошляхів тощо.
А право перерізати стрічку і відкрити приміщення ФП надали молодому фельдшеру Олексію Лукашенку. Потім шматочки стрічки відрізали собі на згадку про цю знаменну подію селищний голова Людмила Прижбило, керівники району Микола Бурлаков і Олексій Вовк.
83-річна Мотрона Семенівна Кравченко, зайшовши у ФП, попросила виміряти їй тиск. Каже, поки у селі не було медика, діти подарували їй тонометра, та сьогодні вирішила перевірити своє здоров’я у нового фельдшера. Так надійніше. Бабуся стала прикладом і для голови райради Миколи Бурлакова, який також виміряв свій артеріальний тиск.
Говорилося про забезпечення медичного закладу необхідним обладнанням та медикаментами, а також про небажання молодих спеціалістів працювати на селі. На це випускник Котовського медичного училища, а тепер завідувач Жовтневого ФП Олексій Лукашенко відповів, що він любашівчанин, до роботи йому добиратися 15 хвилин на велосипеді, і тому він тут залишиться надовго. Його молода дружина Яна працює медсестрою в центральній районній лікарні, і молодята вирішили пов’язати свою долю з рідним краєм.
Насамкінець гостей та жителів села, як годиться, пригостили шампанським.
Після урочистостей розпочалися у сільського медика трудові будні. Приємно, що він відразу отримав прекрасне місце роботи, де не соромно приймати пацієнтів. Додам, що це один з яскравих прикладів, як за невеликі кошти можна зробити велику справу і вирішити ще одну соціальну проблему.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
