Чи знаєте ви, що таке «помлазка»? А «краслице»? Чи куштували коли-небудь кнедлики?

Ні?

Заінтриговані? Тоді ласкаво просимо до нашої постійної рубрики «Сузір’я Дружби», підготовленої спільно з управлінням у справах національностей і релігій Одеської облдержадміністрації.

Сьогодні ми розповімо про національні традиції, яскраві особистості, незвичайну кухню чеського народу.

Чехи живуть в обласному центрі та в районах нашого регіону. В Одесі чеська діаспора представлена товариствами «Чеська бесіда» (голова Євгенія Бовт) і «Чеська родина», яким керує Надія Морозова.

Отже, про «помлазки», «краслице», справжніх патріотів свого народу і поведемо розмову.

Одещина– одна з батьківщин невгамовного народу

Складні політико-економічні обставини життя у XIX ст. викликали масову еміграцію чеського населення до різних країн. Тисячі чехів рушили до Російської імперії. Їхали цілими родинами і громадами. Так, до Одеського порту у 1862 році на одному судні прибуло двісті чоловік. З часом вони розтікалися по Росії, Україні, Середній Азії.

Родючі землі, сприятливі кліматичні умови, доброзичливий український народ, близький своєю мовою, укладом життя, духовною культурою, привели представників мого народу до Причорномор’я. Вони зажили тут в селах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та в Криму. Спочатку чехи орендували землю у місцевих поміщиків, німецьких колоністів, подекуди викупляли її.

Зі всіх регіонів України Одещина становить собою національно най­строкатіший край. Поруч з українськомовними громадянами тут мешкають болгари, молдавани, росіяни, чехи, албанці, цигани, німці, греки. І кожен з цих народів знайшов свою батьківщину на українській землі, водночас не забуваючи про своє походження, звичаї, обряди, поетичну творчість.

Серед чехів, що оселилися в Одесі, був Вікентій Пахман, випускник Празького університету та Празької консерваторії. Він служив учителем музики в Одеському благородному пансіоні (з 1818 року – Ришельєвський ліцей), а з 1828 р. почав викладати там латину, арифметику, бухгалтерію. Його син Семен Пахман багато років працював професором цивільного права в університетах Харкова, Казані, Петербурга. У 1888 році вакантну посаду завідувача кафедри історії в Новоросійському університеті обійняв Іван Ржабек, професор Чехословацької комерційної академії в Празі. З 1908 року ученим садівником Ботанічного саду Новоросійського університету працював Карл Томас Пацовський. Особливістю чеської міграції в Одесу у XIX ст. є переважання діячів культури, зокрема музикантів.

Перебуваючи далеко від батьківщини, відірвані від звичного мовного середовища, одеські чехи поступово почали асимілюватися, втрачаючи, нажаль, рідну мову. Такий стан справ, звичайно, не задовольняв людей. До того ж новоприбулі переселенці потребували допомоги та захисту. Тому в 1882 році вони вирішили об’єднатися у товариство, статутом якого були передбачені «доставление материальных пособий членам в случае болезни; доставление благоразумного совета вновь переселившимся землякам; материальная и нравственная поддержка ученых, литературных и художественных предприятий; устраивание общественных увеселений…» Однак ця ідея не мала успіху. Міністерство внутрішніх справ Російської імперії не зареєструвало статут, побоюючись громадської активності «інородців». Ще одну спробу самоорганізації чеська діаспора здійснила в 1894 році. І знову безуспішно.

Але ж чехи – народ невгамовний. 28 березня 1900 р. капельмейстер 16-го стрілецького полку Франц Ганек, капельмейстер міського театру Йосип Прибік, професор Йосип Карбулька, директор заводу Мироміль Бреєр, одеський купець Йосип Покорни і австрійські громадяни Йосип Карл Врани, В’ячеслав Раус та Яків Павло Валек подали одеському градоначальнику проект статуту благодійної організації «Товариство допомоги бідним чехослов’янам в м. Одесі» та клопотання про його затвердження. 4 квітня в. о. Одеського градоначальника Шувалов затвердив статут, і вже 15 квітня у «паризькому» ресторані на розі вулиць Дерибасівської та Пушкінської Товариство провело перше засідання й обрало своїм головою Франца Ганека. З осені 1900 р. постійним місцем роботи товариства стала квартира Богумила Новака (Ніжинська, 58). Тут була зібрана невеличка бібліотека, навіть підшивки періодики з Чехії: газети «Národní listy»,«Vlast» та часопис «Zlata Praha».

До нашого міста охоче їхали чеські інтелігенти: вчителі, архітектори, музиканти. Серед чехів-переселенців було чимало талановитих людей, які зробили величезний внесок у літературу, мистецтво, архітектуру, будівництво, музику.

В Одесі працювали художник Ян Нємєц, який викладав малювання в реальному училищі, філолог Вацлав Петер, письменник Василь Земляк та ін.

Батько одного із членів товариства «Чеська родина» Адольф Павло Ілля Драгі (народився в 1887 році) розробив електрохімічний метод зміцнення ґрунтів, завідував кафедрами фізики в інститутах Новосибірська, Хабаровська, Брянська та Одеси.

З 1918-го до 1958 р. в Одесі на вулиці Дерибасівській, 10 жив чеський архітектор М. Замечек. На цьому будинку встановлена меморіальна дошка. Замечек був професором будівельного інституту, кореспондентом. Авторами багатьох цікавих архітектурних споруд в Одесі були також В. Прохаска та М. Покорни.

Чеські музиканти вплинули на розвиток виконавчої культури та музичної освіти в Одесі. Вони грали в оркестрах, давали приватні уроки музики, викладали в різних навчальних закладах. Понад 30 років оркестром міського театру диригував чех Й.В. Прибік (1894 -1937), який приїхав в Одесу за рекомендацією П.І. Чайковського. Диригент високої музичної культури, він поставив багато опер російських композиторів, знайомив одеситів з творами чеської класики та новинками російської симфонічної музики.

Наше товариство «Чеська родина» сприяло в 2002 році виданню книги члена Спілки театральних діячів і Національної спілки журналістів С. М. Когана «Диригент Й. В. Прибік та Одеський оперний театр». В 2004 році завдяки товариству відкрито меморіальну дошку на будинку, де жив народний артист УРСР, професор Й.В. Прибік.

Наприкінці 80-х років в Україні склалися сприятливі умови для відродження національно-культурних товариств, був прийнятий Закон «Про національні меншини».

Чехи не залишилися осторонь. 4 березня 2000 року на установчих зборах була створена, а 11 липня 2000 року – зареєстрована виконкомом Одеської міськради громадська організація національно-культурного напряму, яка об’єднала етнічних чехів. У колективі, який назвав себе «Чеська родина», склалися дійсно дружні, теплі, щирі відносини, як у хорошій родині. Своєю метою товариство вважає пропаганду та збереження рідної культури, а також виховання молоді в найкращих традиціях чеського народу. Заснували товариство Людмила Бобровська (Райхерт), Надія Морозова (Дворжак), Валентина Фендик (Мазурек), яких об’єднала пам’ять про їхнє чеське коріння, а також ідея відродження національно-культурних традицій у родинах чехів, які мешкають в Одесі.

Товариство плідно співпрацює з управлінням у справах національностей та релігій облдержадміністрації. У «Чеської родини» міцний зв’язок з історичною батьківщиною. Завдяки сприянню Міністерства закордонних справ Чехії (зокрема відділу по культурних і суспільних зв’язках із краянами), а також Центру гуманітарної допомоги краянам, у одеситів з’явилася можливість їздити на мовні курси до Чехії, укомплектувати бібліотеку чеської навчальної і художньо-публіцистичної літератури, створити аудіо- та відеотеку. Щоліта приїжджають до своїх краян викладачі та студенти із Чехії, щоб допомогти слухачам недільної школи і всім бажаючим вдосконалити свою чеську мову, побільше довідатися про Чехію.

Ми народилися в Україні. І любимо ії як свою батьківщину. Ми, чеські краяни, робимо все можливе, щоб зберегти чеські та моравські традиції, побутові та святкові звичаї, пісні, танці, національну культуру. Будемо і надалі передавати свої знання нащадкам.

Надія МОРОЗОВА, голова Одеського міського товариства «Чеська родина»

Чехи – народ дружний, віруючий і толерантний

У Березівському районі живуть представники 34 національностей. Є серед них і чехи. Вони поселилися у Веселинівці, Березівці та інших місцях. Першим їхнім поселенням став хутір Чехи, заснований 1912 року переселенцями з Рівненщини. А туди свого часу чехів з Моравії занесла нещаслива доля через утиски з боку переможця австрійців - Наполеона.

Першими поселенцями хутору стали сім’ї Швейдерів, Гартів, Пойманів, Златніків, Маніків, Гетьманіків та інших. 1940 року хутір пе­рейменовано у село Ве­се­линівку. Під час Ве­ликої Вітчизняної війни військовозобов’язані чоло­віки були мобілізовані на фронт. Більшість воювала в частинах Людвіка Свободи, багато з них не повернулися до рідного села.

Минуло майже два сто­ліття, а чеські колоністи, як найдорожчий скарб, бережуть свою самобутню культуру, рідну мову та пращурівську релігію. До речі, навіть колгосп у них мав назву Чеської компартії. Сьогодні тут діє приватне сільгосппідприємство «Чесь­ке». Його успішно очолює депутат обласної ради Василь Швець. За колгоспних часів господарство мало розвинену тваринницьку галузь. Однією з передових доярок була Марія Проваз­нік. А згадати про це варто хоча б тому, що жінка й сьогодні є шанованою в селі людиною. Це, мабуть, єдина в Україні жінка, яка служить проповідником і настоятелем у місцевому храмі Євангельської чесько-братської церкви. «Buh laska jest» (Бог є ласка) - такий напис при вході до храму висловлює основну ідею протестантів з Моравії. І хоча до 1991 року чеські євангелісти у нас храмів не мали, але релігію, обряди, традиції зберегли.

При храмі діє світлиця народознавства та крає­знавства. Тут прова­дять­ся традиційні народні обря­ди, люди беруть участь у заняттях фольклорного гуртка. За міждержавними угодами та за активного церковного сприяння ма­лень­кі веселинівці всіх національностей мають мож­ливість відвідувати під час канікул дитячий оздоровчий табір у Чехії.

Марія Вацлавівна Про­ва­знік стала одним з ініці­аторів встановлення у селі Пам’ятного знака заснов­никам села та землякам, що загинули на фронтах Першої та Другої світових воєн. У відкритті цього Пам’ятного знака брали участь високі гості з Чехії та Посольства Чеської Республіки в Україні. Співпраця з ними триває і набуває розвитку. Чехи із cела Веселинівки до національного та релігійного питань завжди підходять виважено, з розумінням, вистражданим віками. Чого і нам, і усім варто побажати.

Олександр Миколайчук, Березівський район

Культура

Одеська «Рапсодія» зачарувала Чехію

Колектив ансамблю «Рапсодія» Одеського міського товариства «Чеська родина» знають в Одесі та області. Він регулярно прикрашає святкові заходи, організовані чеською діаспорою. Також колектив уже п’ять років поспіль бере участь у фольклорних фестивалях у Чехії та щоразу привозить безліч незабутніх вражень і нових знайомств.

До Праги на такі свята з’їжд­жаються краяни з усіх кінців світу: Бразилії, Бельгії, Хорватії, Сербії, Румунії, Словаччини, Угорщини та України. Всі учасники спілкуються між собою чеською мовою.

Віночок чеських народних пісень і ганадських танців, виконаних «Рапсодією», незмінно подобається публіці, яка, як жодна інша, вміє оцінити всю мелодійність народних композицій і красу танців. Саме тому одеський колектив завжди залишається бажаним гостем на історичній батьківщині чехів.