Місце зустрічі – Баку!

Цими днями стало відомо, що на адресу Одеської обласної організації «Конгрес азербайджанців України» від імені Президента Республіки Азербайджан Ільхама Алієва надійшло запрошення на форум Конгресу азербайджанців світу (КАС), який відбудеться 4 – 7 липня в Баку. У заході візьмуть участь також представники понад ста двадцяти країн світу.

КАС був створений 1997 року у США, того ж року в Лос­Анджелесі відбувся пеpший з’їзд. Потім місце зустрічі азербайджанців із усього світу змінювалося. Конгрес у різні роки збирав своїх представників у Німеччині, Фpанції, Швеції. Уже третій рік поспіль обговорювати проблеми свого народу та спільно радіти його успіхам азербайджанці з’їжджаються до Баку. Організація здобула міжнаpодний статус, має близько 20 пpедставництв у різних країнах.

На порядку денному нинішнього форуму – результати роботи азербайджанських національно­культурних товариств у своїх країнах. Учасники зборів ділитимуться досвідом збереження культурних традицій, мови, історії, поезії, літератури свого народу.

– Конгрес азербайджанців України за своєю значущістю, впливом і досягнутими результатами є другим після аналогічної російської організації, – підкреслює виконавчий директор Одеської обласної організації «Конгрес азербайджанців України» Байрам Алієв.

Українська делегація, що складається з вісімнадцяти чоловік, везе до столиці своєї історичної батьківщини книжки, журнали, буклети, які виходили у світ у нашій державі.

– Візьмемо також і декілька номерів газети «Одеські вісті», щоб показати світовій громадськості вашу рубрику «Сузір’я Дружби», – запевняє Байрам Ізраїлович. – Для нас це багато що важить. І після поїздки саме з читачами вашого видання першими поділимося враженнями від нових знайомств, контактів і подій.

Наша сила – у єдності!

Молодіжне крило азербайджанської діаспори в Одесі тільки збирається зареєструвати свою назву та всі необхідні атрибути організації. Проте молоді люди не перший рік активно провадять спортивні, соціальні, громадські та благодійні акції.

З ініціативи азербайджанської молоді нашого регіону провадяться змагання з різних видів спорту.

Юнаки та дівчата також налагодили тісний зв’язок із ветеранами. Молодому поколінню відомо, що п’ять азербайджанських дивізій – 77­ма стрілецька Сімферопольська, 223­тя Белградська, 402­га стрілецька, 416­та Таганрозька, 396­та стрілецька – брали участь у війні проти німецько­фашистських загарбників. Представники азербайджанської молоді не тільки вітають воїнів­визволителів із Днем Перемоги, а намагаються всіляко допомагати цілий рік.

Справжня окраса не тільки молодіжної організації, а й усієї азербайджанської діаспори – брати та сестри Гасанови. Джавид, Халіда і Ляман уже багато років виконують національні танці й домоглися вражаючих результатів. Торік на престижному міжнародному конкурсі вони посіли перше місце. Жодне свято Конгресу не проходить без запального виступу цих танцюристів. Також вони є частими гостями на заходах, проваджуваних іншими національними організаціями. Їхній старший брат Руслан – восьмиразовий чемпіон світу з карате, володар чорного пояса (першого дану). Зараз закінчує третій курс Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського і працює тренером у двох одеських спортивних школах.

Не забувають молоді люди й про своє дозвілля. Тематичні вечірки, вечори відпочинку й дискотеки… До речі, в усіх цих заходах беруть участь і представники інших національно­культурних меншин.

– Ми живемо в дружбі, і в цьому наша сила, – стверджують представники молодіжного крила.

Традиції

Чотири вівторки напередодні весни

З найдавніших часів представники азербайджанського народу, де б вони не жили, відзначають у березні Новруз­Байрам – свято, що знаменує прихід нового астрономічного року. На думку вчених, історія цього свята починається з епохи Прадавньої Месопотамії, де виникли знамениті центри культури – Шумер, Вавилон, Ассирія.

У Вавилоні Новий рік відзначався 21 дня нісану (березень­квітень), і свято тривало 12 днів. Причому до кожного дня були присвячені свої ритуали, вистави і розваги.

Новруз перською означає «новий день», а в тюркських країнах свято Весни раніше іменувалося Тураном (дотепер чуваші називають це свято «Тура»), що доводять давньокитайські літописи і тюркський дастан «Ергенекон», створений три тисячі років тому.

Логічно, що святкування Нового року у прадавніх народів світу збігалося з початком відродження природи.

Свято Новруз пов’язане з весною, настанням теплих днів і початком сільськогосподарських робіт. Значимість цього періоду року для життя людей породила безліч звичаїв і обрядів, пов’язаних з магією, культом природи і родючості, віруваннями у природу, що вмирає і воскресає.

Підготовка до свята починається за місяць до нього. Чотири вівторка, що передують цьому дню, називаються Су Чершенбе (вівторок на воді), Одлу Чершенбе (вівторок на вогні), Торпаг Чершенбе (вівторок на землі) і Ахир Чершенбе (останній вівторок). Цього вівторка діти стукають у двері сусідських будинків, кладуть шапки або невеличкі мішечки біля порога і ховаються. Господарі ж повинні повернути шапки зі святковими ласощами.

За народними повір’ями, у перший вівторок оновлювалася вода, і стоячі води починали рухатися. У другий, відповідно – вогонь, у третій – земля. У четвертий вівторок вітер розкривав бруньки дерев, і, за народними прикметами, наставала весна. Вважається також, що людина складається із цих чотирьох елементів – води, землі, повітря і вогню, кожен з яких має як фізіологічний, так і метафізичний сенс.

До свята готуються такі солодощі, як шекер­бура (здобні пиріжки із солодкою горіховою начинкою і прянощами), шор чорейї (листковий корж із пряною начинкою), кубинська, гянджинська, бакинська пахлава (листковий борошняний виріб з горіховою начинкою), кульча – здобний пряний солодкий хліб, халва із сямяні (пророслої пшениці).

Для вирощування сямяні (насіння) спочатку замочується жменя пшениці, що символізує добробут і статок. Цей ритуал супроводжується піснею «Сямяні, бережи мене, щорічно буду вирощувати тебе». Немов людина обіцяє цій жмені пшениці, що вони оберігатимуть і пестуватимуть одне одного. Церемонія приготування сямяні називається сямяні тойу («весілля сямяні») і супроводжується ритуальними піснями і танцями.

Дуже важливо, що новорічні подарунки бажано підносити не тільки азербайджанцям, але й представникам інших націй і віросповідань, щоб і вони змогли розділити радість свята Новруз.

Саме так і роблять члени Конгресу азербайджанців України Одеського регіону. Щорічно вони вітають не лише своїх сусідів, рідних, але й представників інших народів.

Кухня

Король азербайджанського столу

З давніх давен в азербайджанському кулінарному мистецтві існує правило: щоб страва вдалася смачною, кухар повинен бути добрим, перебувати в гарному настрої й обов’язково наспівувати або муркотати улюблену мелодію. З огляду на це, серед азербайджанців – лише такі кухарі, тому що про страви національної кухні ходять легенди.

Втразна її особливість – використання баранини. Набагато рідше азербайджанці вживають у їжу яловичину, птицю, рибу. Ще одна родзинка їхньої кулінарії – гострий смак і неповторний аромат, які надають стравам усілякі спеції та зелень: гіркий і запашний перець, базилік, кориця, гвоздика, кріп, петрушка, кинза, м’ята, тмин і багато інших. Широко використовуються овочі: помідори, огірки, баклажани; фрукти: яблука, груші, айва, апельсини, лимони; кісточкові: сливи, абрикоси, персики.

Деякі страви готуються в спеціальному посуді. Наприклад, суп піті – у пітішницях, плови – у казанах, особливих казанах з потовщеним дном і спеціальними кришками, у яких розміщується розпечене вугілля, для того щоб плов «упрівав» рівномірно. Для готування кебаба і люля­кебаба використовують різні шпажки, для перших страв – чашки – каса, для тушкованого м’яса – тас – невеликі каструльки.

Однією з найбільш відомих страв азербайджанської кухні є плов. Його справедливо можна назвати королем кухні цього народу. Існує кілька різновидів азербайджанського плову: каурма­плов (з бараниною), турщи­каурма­плов (з бараниною й кислими фруктами), дошамя­каурма­плов (з бараниною, гарбузом і каштанами), тоух­плов (з куркою, смаженою шматочками), тярчило­плов (з куркою або фаршированим курчам), чигиртма­плов (з куркою, залитою збитим яйцем), фісінжан­плов (з дичиною, горіхами, кислими фруктами та корицею), шешрянч­плов (яєчний),сюдлу (молочний) і ширин­плов (фруктовий солодкий). На відміну від інших кухонь, тут готують окремо рис і окремо основу плову (тару) – м’ясо, фрукти тощо, – з’єднуючи все це в одній страві тільки при подачі на стіл.

Пропонуємо вам приготувати одну з улюблених страв азербайджанського народу – плов з бараниною.

Для цього вам знадобиться власне баранина (220 г), рис (150 г), масло топлене (50 г), цибуля ріпчаста (50 г), шафран (0,1 г), кориця (0,2 г), зелень (кявар) (100 г), перець (0,1 г), сіль.

М’якоть баранини нарізають шматочками (по 35 – 40 г), солять, перчать і обсмажують, потім додають цибулю, шафран, зелень і тушкують у невеликій кількості бульйону до готовності. З рису окремо готують плов. При подачі на тарілку укладають гіркою рис, прикрашений шафраном, кладуть м’ясо, поливають олією і посипають корицею. Смачного!