Кількість фермерських господарств в Іванівському районі перевалила за півтори сотні. І тільки одиниці можуть сказати, що вони – ровесники незалежності України. Серед них СФГ «Земля», яке очолює Євген Олексійович Платонов.
За два десятиліття відбулися великі зміни. До батька приєдналися сини Олександр та Віталій. Після СФГ «Земля» утворилося СФГ «Весна», в рази зросла кількість землі в обробітку. Справа стала сімейною: продовжують традиції два зяті. Олександр Платонов констатує той факт, що в їхній великій родині чоловіча частина має справу з механізацією, займається виробництвом продукції, а жіноча – бухгалтери і економісти – їх справа – облік і документація.
Минулорічна осінь виявилася сприятливою для висівання та розвитку озимих культур. Вирішили скористатися цією нагодою і Платонови, збільшивши площі пшениці, ячменю та ріпаку, відмовившись при цьому від соняшника. За десятиліття шляхом проб і помилок фермери зупинилися на п’ятипільній системі сівозміни: ріпак – пшениця – ячмінь – соняшник – горох. Під паром землю не залишають. Як вважає Євген Олексійович, нерентабельно, коли земля два роки «гуляє», великі затрати на її обробіток. І не факт, що отримаєш високий врожай. Альтернатива парам – хороший попередник.
Першу декаду липня фермери цілком присвятили ріпаку. Намагалися зібрати те, що не вдалося знищити дощам і вітру.
Та навіть втративши одне поле і третину іншого, Євген Олексійович намагається гідно сприймати реальність: нам, мовляв, не звикати до такого – затягнемо тугіше паски і будемо працювати далі.
– Розраховували, звичайно, на більше, – каже фермер. – Та життя робить нас оптимістами. З природою не посперечаєшся.
– Ріпак на фермерських полях не особливо популярний. Існує думка, що ця технічна культура засмічує поля і знижує урожайність наступника, а ви є прихильником цієї культури. Чому?
– Впевнено можу сказати, що це вигадка. Останнім часом про це занадто багато точиться розмов. Але попри все площі його зростають. Як свідчить досвід господарств, пшениця по ріпаку дає 40 ц/га, а озимий ячмінь цього року показав 30 ц/га. Та й собівартість його висока. Щоб пшениця перевищила вартість ріпаку, її урожайність повинна складати 50 ц/га. Затрати на обробітки? Так, вони є. А скільки ми вкладаємо коштів в підживлення, обробітки озимих? Не менше, якщо не більше.
Звичайно, початок жнив розпочався з неприємних сюрпризів погоди. Розраховували, що з цього урожаю обновимо комбайни, трактори. Що ж, доведеться зачекати.
Паралельно із обмолотом ріпаку щодня перевіряли вологість пшениці. Уклали договір із ДП «Хлібна база № 77», але їх послугами скористаються лише в тому разі, якщо вологість зерна буде високою.
Господарі задоволені врожайністю ячменю – сіяли його в ранні строки і встигли зібрати до дощів. Проте нині постає нова проблема перед сільгоспвиробниками: як вигідно реалізувати вирощений урожай. З огляду на ситуацію, що склалася у світі, це буде зробити нелегко. Насамперед це пов’язано з непростими відносинами між виробником, зернотрейдером та державою, інтереси яких між собою дещо розходяться. Та це не є новиною, проблема щороку постає перед аграріями.
– Ми не чекаємо на допомогу. Як і всім, хочеться стабільності. Щоб менше було крайнощів у рішеннях уряду, від яких сільгоспвиробники тільки програють. Праця на землі важка, її потрібно цінувати і треба поважати людей, які забезпечують продовольством країну.
