На сход зібралися ті, хто вболіває за села Степове та Піонерське, об'єднані однією сільрадою.
Голова Роздільнянської райради Сергій Крилов, звертаючись до присутніх, сказав, що зустріч представників влади й селян цілком закономірна, оскільки обидві сторони пов'язані конструктивними інтересами.
Як спосіб руйнування стереотипів, таке пряме спілкування необхідне для здійснення програми «Народний бюджет», що стартувала 2010 року, підкреслив голова райдержадміністрації Олег Кураков.
Керівники району вбачають одним із головних спільних із громадами завдань облаштування сільського побуту. І все-таки їхня готовність разом із місцевими жителями брати участь у впорядкуванні сіл не вичерпує проблем цього зеленого куточка біля траси Одеса – Кучурган. І фінансування соціальної сфери, і індустріального піднесення, про що говорилося в доповіді голови РДА, – теж замало.
Так, висловивши вдячність за постачання до центральної районної лікарні цифрового рентгенапарату, санітарної автомашини, повного екіпірування трьох бригад «швидкої допомоги» й за забезпечення доплат медпрацівникам, головлікар Ігор Бичков змушений був відповісти на низку критичних зауважень.
Із зали надійшло запитання, хто додумався закрити в селі аптеку?
– Тепер потрібно вийти на трасу, простояти хвилин сорок, чекаючи автобуса, доїхати до Кучургана, там купити запропоновані ліки та знову їхати додому, – пояснювала ситуацію одна з жительок Степового.
Мимоволі вона порушила болісну для всієї країни тему. Сьогодні законодавство таке, що якщо відкривати аптеку у Степовому або будь-якому іншому селі, потрібно понести витрати на обладнання приміщення та на одержання ліцензії. Крім того, потрібно знайти фахівця саме з фармацевтичною освітою, який би відпускав медикаменти. Якщо цю торгівлю довірити просто продавцеві, штрафи неминучі. Питання спрощення процедури відкриття аптек у сільській місцевості Верховна Рада України розглядає поки що без видимих результатів.
Ще одне питання привернуло увагу до проблеми відповідності ФАПів елементарним сервісним нормам. За словами жительки Піонерського, у будинку холодно, вибиті вікна, відсутній холодильник, бракує шприців. Однак до вересня можливі зміни, коли буде виконана програма модернізації. Згадали люди й про відсутність пандусів у пунктах медобслуговування. Але, схоже, скоро й цю тему буде знято, оскільки Роздільну відвідала комісія з розгляду проекту їх створення. Зараз проблема на контролі райдержадміністрації. Залишається з'ясувати, як оптимально розподілити ті невеликі гроші, які виділяються на ці перетворення.
У школі дещо простіше в тому розумінні, що до ремонту, фарбування та інших господарських робіт докладають руки батьки учнів, використовуються зібрані ними кошти.
Манера спілкування, коли про досягнення слухали мовчки, а про недоліки говорили голосно, спостерігалася й при виступі сільського голови Наталі Гончарук. Одна із претензій висувалася до несанкціонованих сміттєвих звалищ. Вони утворюються не тільки тому, що проїжджі водії безсоромно викидають сміття. І свої грішать! Інакше тут би не з'явилося сім точок скупчення сміття. І викладачка місцевої школи Катерина Бугайчук не переживала б через те, що діти змушені ходити з кульочками та підбирати за іншими. І не закликала б депутатів робити зауваження тим, кому чуже поняття громадської гігієни.
Для того щоб закрити деякі питання, можна було б і не збирати сход. Наприклад, із вулиці Південної перенести до балки «тирлівку» – місце, де гуртуєтся худоба. Впорядкувати цвинтар. Звернути увагу на те, що між Степовим і Піонерським немає доброї проїзної дороги, що відсутні лампочки для освітлення вулиць. Нерівномірно розподіляються бюджетні кошти між двома селами: Піонерське – як не рідне, хоча гроші спільні. Може, сільський голова й не допрацьовує чого? Можна ж «пограти» на оренді землі, взяти, наприклад, із енергоподаючої організації за площу, займану електроопорами, спорудити риночок на трасі, поставити кіоск для проїжджих водіїв. Одне слово, виручити хоч і невеликі, але живі гроші. На місці – видніше!
Слова попросила жителька Степового Фролова. Справа в тому, що траншею від водонапірної магістралі до її будинку по вул. Червоній давно прорито, але на недостатню глибину. І саме підключення ніяк не відбудеться. Маючи чоловіка-інваліда без ніг, вона третій рік змушена ходити з каністрами по воду. А втім вносити плату за цю комунальну послугу їй доводиться. От вона вся в боргах, як у шовках, і запитує, де тут справедливість?
Про це і також про водонапірні башти хотіли запитати у директора комунального підприємства «Джерело» при сільраді. Але він у найвідповідальніший момент чомусь вийшов. Мабуть, у справі…
До вечора учасники сходу розійшлися, а деякі проблемні питання залишилися…
