Два мільйони п'ятсот двадцять тисяч результатів видає шановний «Googlе» на запит «вивчення сербської мови в Україні». Люди шукають репетиторів, курси вивчення сербської мови по всій країні. Із чим пов'язаний такий ажіотаж? Із цим питанням я звернулася до доцента кафедри загального та слов'янського мовознавства ОНУ ім. І.І. Мечникова, кандидата філологічних наук Ольги Пейчевої. Вийшла цікава розмова.
– Цікавість до Балкан дуже велика, оскільки вони завжди перебували в центрі політичних та історичних подій. Відзначимо, що в останні роки цей інтерес знову зріс. Сербська ж цікава тим, що її стали визначати як окрему мову порівняно недавно, після розпаду Югославії. Раніше ж було у звичаї говорити про сербсько-хорватську мову. Перевага вивчення саме сербської в тому, що якщо ви вільно нею володієте, то ви автоматично опановуєте ще й хорватську, чорногорську, боснійську та меншою мірою словенську мови. Вони сформувалися на одній діалектній базі, тому настільки близькі, схожі. Не випадково близько місяця тому компанія «Аррle» випустила сербсько-російську інтернет-програму – перекладач «Балканика», самою назвою підкреслюючи його універсальність.
Культура та мова сербського народу давні та яскраві, як самі Балкани. Молодь усе більше тягнеться до Сербії, Чорногорії, Хорватії, де розташовані відомі курорти. У Сербії немає виходу до моря, але вона приваблива для етно-екологічного туризму. Ця країна додає всіх зусиль, щоб зберегти свою автентичність, національну самобутність у той час, як більшість країн прагнуть «європеїзуватися». Саме туди прагнуть молоді люди на літо, щоб заробити в курортних зонах. Їм потрібен прискорений курс вивчення.
Цікавість до Сербії зростає й у нашому місті. Прикладом того може слугувати аншлаг на концерті всесвітньо відомого сербського кінорежисера, творця групи «No Smoking Orchestra» Еміра Кустуріци. Його з нетерпінням чекали в Південній Пальмірі.
Видатний музикант, композитор Горан Бреговіч також часто відвідує Одесу. І кожен його концерт супроводжується аншлагами.
Балканські вечірки, які часто проводяться в нашому місті, також користуються великою популярністю.
– Чи тільки із всесвітньо відомими іменами та розважальними заходами асоціюється Сербія?
– Звісно, ні. Дуже багатою й глибокою є сербська література. Минулий рік у Сербії був проголошений роком Іво Андріча, Нобелівського лауреата за літературою, який здобув визнання після виходу роману «Міст на Дрині». Молоді люди сьогодні зачитуються творами Мілорада Павіча, Мілоша Црнянського та інших яскравих сербських письменників.
– Як справи з вивченням сербської мови в Одесі?
– Із упевненістю можу сказати, що перспективи величезні. За роки незалежності Україна з різних причин не дуже активно співпрацювала із Сербією. Останнім часом позначилося певне зрушення, як ми бачимо. Величезне значення має не тільки офіційна позиція держав, але й так звана народна дипломатія, яскраві, харизматичні особи своєю творчістю формують цікавість до національної культури та мови. Переконана, що не можна вивчати мову тільки заради неї самої. Вивчаючи іноземну, ми знайомимося з іншою культурою, народом. Саме так і намагаємося викладати, навчаючи культури за допомогою мови.
Ми дуже багато чого не знаємо про близький нам народ, на жаль. Наприклад, про такого видатного діяча сербської православної церкви, як викладач Белградського університету протоієрей Стеван Дімітрієвіч. На початку двадцятого століття він навчався в Київській духовній академії, де й перейнявся любов'ю до України, яка була тоді у складі Російської імперії. На подяку за своє духовне становлення Стеван Дімітрієвіч у голодні 1921-22 роки як посланець Червоного Хреста й сербської православної церкви звернувся до югославського короля Александра й переконав його в необхідності допомогти голодуючим братам-слов'янам. Він привіз на наші землі п'ятдесят тонн хліба (!) і роздавав у церквах і селах. Був він із цією місією і в Одесі. Про цю допомогу братнього, не дуже багатого тоді народу в Україні нічого не відомо. І це лише один приклад.
У нас є величезні прогалини, які потрібно заповнювати. Ми сподіваємося, що скоро вийде книжка, в якій будуть зібрані такі історичні факти. Наша кафедра братиме участь у її перекладі.
В університеті також плануються деякі зміни. Слідом за створенням болгарської та польської спеціалізацій назріла потреба і з'явилися можливості для активного розвитку сербістики. Треба сказати, що вона в нашому вузі має давні традиції. Наш факультет активно співпрацює з університетами в Новому Саді та Белграді. Сербістика нового часу на нашій кафедрі сформувалася багато в чому завдяки ентузіазму й любові до Югославії професора Аделаїди Смольської. Протягом багатьох років Аделаїда Костянтинівна підготувала цілу школу своїх учнів, які успішно працюють у нашому вузі й за його межами.
