З 1 січня 2013 року набули чинності Закони України «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру». Ці нормативі акти нарешті дозволили відійти від практики тимчасових порядків реєстрації земельних ділянок, а також прав власності або користування на них, що, в свою чергу, неодноразово ставало перепоною для пересічних громадян щодо реалізації ними своїх конституційних прав або зволікання цього процесу на невизначений термін.

Так, з 1 січня 2013 року повноваження територіальних органів Держземагентства у частині державної реєстрації держактів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, користування чужою земельною ділянкою для забудови припинилися.

Повноваження територіальних органів Держземагентства в питаннях оформлення земельних ділянок та інших об’єктів Державного земельного кадастру передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012р. № 1051. 

Згідно з цим Порядком, територіальними органами земельних ресурсів здійснюються, зокрема, такі важливі функції, як державна реєстрація земельних ділянок та надання витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. 

Отже, для державної реєстрації земельної ділянки, за місцем її розташування, Державному кадастровому реєстраторові необхідно подати такі документи:

1) заяву про державну реєстрацію земельної ділянки;

2) оригінал погодженої, відповідно до законодавства, документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації – у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ;

4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Слід зазначити, що заява про державну реєстрацію земельної ділянки формується державним кадастровим реєстратором автоматично, у момент звертання громадянина, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, друкується у двох екземплярах, один з яких залишається у заявника.

 При цьому перелік можливої погодженої, відповідно до законодавства, документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації – у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), визначено статтею 79-1 Земельного Кодексу України. 

Така документація розробляється суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на проведення землевпорядних робіт. Один екземпляр документації із землеустрою залишається у заявника, а другий, після проведення реєстрації земельної ділянки, обов’язково долучається до архівного фонду документації територіального органу Держземагентства, що здійснив таку реєстрацію.

Електронний документ, про який йшлося вище, являє собою електронний файл уніфікованої форми для обміну інформацією, яка використовується під час ведення Державного земельного кадастру і виконання топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та оцінки земель. Отже, електронний документ – це, фактично, електронна версія документації із землеустрою, до якої він відноситься. Він повинен містити виключно дані, відображені у відповідній документації. Електронний документ також розробляється суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на проведення землевпорядних робіт та, в свою чергу, несе відповідальність за повноту та відповідність даних, які такий документ містить.

Так, у разі виявлення державним кадастровим реєстратором невідповідності відомостей, що містяться в електронному документі або відсутності необхідних даних, він має право відмовити у державній реєстрації земельної ділянки та повернути весь пакет документів заявнику для доопрацювання. Повнота та якість інформації, яку містить електронний документ, також перевіряється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Як вже зазначалося, всі дії, пов’язані із веденням Державного земельного кадастру, здійснюються за допомогою програмного забезпечення. А саме – Національної кадастрової системи, завдяки впровадженню якої було автоматизовано практично всі процеси. 

Наразі територіальні органи земельних ресурсів суттєво скоротили час не лише реєстрації ділянки, а й видавання витягів. Якщо до запровадження Національної кадастрової системи реєстрація здебільшого тривала декілька тижнів, а іноді й місяців, а «сприяння» в прискоренні процесу часто слугувало у сфері земельних відносин підґрунтям для корупції та хабарництва, то на сьогодні такий чинник повністю зведено нанівець.

Все вищевикладене сприяло тому, що з початку року (станом на 20 травня 2013 року) в Національній кадастровій системі державні кадастрові реєстратори територіальних органів Держземагентства у Одеській області опрацювали 23941 заяву та зареєстрували 14175 нових земельних ділянок, видали понад 7520 витягів із Поземельної книги. Земельне відомство постійно нарощує темпи робіт. Нині по Одеській області у Національній кадастровій системі здійснюється щонайменше 300 реєстрацій земельних ділянок на день. Кадастрові реєстратори видають понад 50 витягів щоденно.

Завдяки величезним можливостям мережі інтернет Держземагентством було забезпечено широкому колу громадян зручне та комфортне користування відкритими відомостями Національної кадастрової системи, які розміщені на публічній кадастровій карті, де вперше за два десятиріччя земельної реформи була оприлюднена інформація про всі земельні ділянки в межах країни. Мільйони громадян стали постійними користувачами публічної кадастрової карти, а відомчий веб-портал Держземагентства перетворився на один з найпопулярніших веб-ресурсів органів влади.

Лариса ТАНОВА, начальник Головного управління Держземагенства в Одеській області