Незабаром мине три роки відколи Микола Пундик очолив місцеве самоврядування Одещини. Про досягнення та прорахунки цього періоду (і не тільки про них) обговорювалися під час нещодавнього інтерв`ю Миколи Володимировича обласному державному телебаченню. Пропонуємо нашим читачам стислий виклад найважливіших фрагментів цієї розмови.
– З нагоди річниці ще буде підготовлено докладний звіт про мою діяльність як голови обласної ради. Ознайомитися з ним можна буде на нашому сайті. Поки що скажу коротко. З моєї точки зору, основним досягненням слід вважати той факт, що сьогодні всі обласні бюджети розвитку формуються знизу вгору. Так, я знову про програму «Народний бюджет», ініційовану губернатором Одещини Едуардом Матвійчуком. Позитив – це вперше за часів незалежності затверджена регіональна програма підтримки обласного центру, це всі збудовані за останній час об`єкти – школи, дитячі садки, стадіони… Негатив? Звичайно, хотілося б зробити більше, ніж зроблено. Продовжую стверджувати, що маємо дві основні проблеми: підготовку професійних кадрів і розвиток інфраструктури. І обидва питання пов’язані з перспективами адміністративно-територіальної реформи.
Якщо говорити про дороги, то особлива увага зараз надається двом напрямкам. Це Одеса – Березівка (дорога, яка потрапила до рейтингу найгірших в Україні) та проблемний шлях між Саратою і Арцизом. Роботи там виконуються, до морозів вони мають бути завершені. Звичайно, проблемних доріг набагато більше. Хотілося б більше грошей для цієї мети, та й вирішення певних організаційних питань. Наприклад, зараз у Верховній Раді розглядається законопроект про передання місцевих доріг в управління місцевим адміністраціям. Але потрібно, щоб це передання було підкріплене відповідним фінансуванням і технікою. Тоді місцева влада зможе визначати першочерговість завдань, не будувати з’їзди до доріг, яких фактично не існує, а витрачати кошти власне на самі шляхи…
– Останнім часом (після підтоплення кількох районів Одещини) журналісти дуже критикували дороги у цій частині Бессарабії…
– Неначе до того журналісти не знали, в якому стані ці дороги, що не ремонтувалися по двадцять років! Я все прекрасно розумію, але є певні реалії, певна кількість грошей. Відповідно до цього і провадиться плановий ремонт. Поки що нагальнішою потребою залишається увага влади до тих, що постраждали від повені. У ЗМІ було багато «страшилок» про людей, які напередодні зими залишилися без одягу та взуття. Однак запевняю вас: зараз немає жодної родини, жодної людини, яка б не отримала підтримку в цьому плані. Починаючи від допомоги жителів із сусідніх районів і аж до централізованого постачання речей. Найяскравіший приклад – наш «7-й кілометр», підприємці якого направили до постраждалих населених пунктів кілька фур із одягом та взуттям. Також вирішується питання з отриманням компенсації від держави для мешканців зруйнованих будинків. Це досить копітка робота, адже все потрібно зробити на законних підставах, оформити відповідні документи: акти, довідки тощо… Але ще раз запевняю: влада не стоїть осторонь від цих проблем.
– Якщо повернутися до обласного центру, то тут теж має вирувати будівництво. Є такі серйозні об`єкти як Музей морського флоту, спорткомплекс, що готується до «Євробаскету»… Але подекуди чути думки, що робота на них завмирає…
– Навіть якщо деякі сайти й телеканали поширюють інформацію про припинення будівництва, вона не відповідає дійсності. Просто є певний технологічний ланцюг, певні вимоги. Як то кажуть: якщо ви зберете в одному місці дев’ятьох вагітних жінок, вони не народять вам дитину за один місяць. Так і тут.
Підготовка будівельного майданчика, проектно-кошторисної документації, експертиза й таке інше... Запевняю вас, графік цих робіт лежить на столі у губернатора і перевіряється щотижня. Все під контролем.
– А чи можна сказати, що «згідно з графіком» відбувається процес адміністративно-територіальної реформи, тему якої ми вже зачіпали?
– Знаєте, цієї осені чимало сіл, селищ і міст нашої області святкують свої дні народження. Я відвідував деякі з них (наприклад, Балту). Такі відвідини знову наводять на роздуми про необхідність розвитку інфраструктури. Тоді буде і залучення інвестицій, і нові робочі місця. І проблема АТР сприйматиметься під іншим кутом. Поки що переважний настрій на місцях: «реформа потрібна, але проводьте її десь-інде, бо ми такі унікальні»… Змінити такі переконання можна лише постійною роз’яснювальною роботою. Для цього є час (фактично 2015 рік) – час збирання інформації та узагальнення досвіду. А вже 2020-й – час зміни державного управління. Таку реформу не слід просто нав’язувати зверху, вона має бути зрозумілою всім громадянам. Тому як віце-президент Асоціації районних та обласних рад я активно беру участь у розробці відповідної концепції та залученні наших громад до вирішення цього питання.
