Винахід братів Люм’єрів вважається відправною точкою у створенні кінематографа. А факт появи унікального механізму для фільмування та проектування зображення, сконструйованого нашим земляком Йосипом Тимченком 120 років тому, замовчувався довгі роки. Але ж цей кіноапарат був задіяний іще перед офіційно визнаною датою народження кіно.
– Світ довідався, що таке кіно. Але сталося це не в Парижі, на Бульварі Капуцинів, а в Одесі, де механік Новоросійського університету, геніальний винахідник уперше продемонстрував жителям міста фільм, – говорить Євген Женін, член Міжнародної гільдії кінокритиків.
Цікаві біографічні факти з життя Тимченка розповів гостям свята, присвяченого 120-річчю створення першого у світі кіноапарата, директор Одеського музею кіно, заслужений діяч мистецтв України, професор Вадим Костроменко. У світі все взаємозалежне, вважає В. Костроменко. Якби не скасували кріпосне право, Йосип Тимченко так би й залишився в рідному селі рільником. Але коли з’явилося можливість виїхати, він рушив до Харкова і влаштувався помічником механіка в університеті. Там же став розвивати та вдосконалювати свої навички в конструюванні приладів.
Приблизно в цей час до Харкова з доповіддю про свої дослідження приїхав відомий мандрівник Миклухо-Маклай. Тимченко надихнувся розповідями про далекі країни й негайно влаштувався на одеський судноремонтний завод «Рапід», щоб у перспективі здобути можливість побачити світ. Тоді він представив свій перший винахід – прилад для перевірки парових котлів на суднах.
Невдовзі Тимченко бере десять тисяч рублів позики для облаштування майстерні, де виготовляє спеціальне устаткування з механіки керування телескопом.
За рік він винаходить прототип кіноапарата, за допомогою якого вдалося зняти перші короткометражні стрічки – вершника, що скаче, і чоловіка, що метає списа.
В апараті найголовнішою деталлю був невеличкий механізм, за допомогою якого можна перетворювати постійне обертання плівки на імпульсне. Механізм здобув назву «равлик».
Озираючись на історію кінематографа, складно назвати точну дату появи першого прототипу відеокамери. Прилади, що створюють ілюзію руху, побачили світ досить давно.
– Найголовніше в кінематографі – зняти різні фази руху та склеїти їх в один відеоряд, щоб людина не могла помітити паузу між кадрами, – пояснює Сергій Куркаєв, продюсер проекту з реконструкції апарата Тимченка.
Винахідники різних країн робили успішні спроби створити ілюзію руху. Вони конструювали різні оптичні пристрої, переважно прилади з набором картинок, посування та переміщення яких імітує рух. Серед них найбільшу популярність здобули зоєтроп і праксиноскоп.
– До речі, саме зоєтроп став приладом, що підтвердив результати досліджень учених стосовно затримки інформації при її проходженні від людського ока до мозку. Затримка становить 0,16 секунди. Мозок з’єднує дві фази разом – попередню й нинішню. Якби не ця властивість мозку, ми б ніколи не довідалися, як знімати кіно, – розповів Сергій Куркаєв.
З розвитком науково-технічного прогресу з’являлися нові хитромудрі винаходи, що здебільшого здійснювали зміну картинок і таким чином створювали ілюзію руху.
Тимченко чудово розумів, що дані пристрої мають низку істотних недоробок, і усвідомив головне: мусить з’явитися механізм, який затримає зображення на частки секунди під час його зміни на наступну картинку. Саме такий пристрій – «равлик» – і був ним створений.
Сергій Куркаєв резюмував, що зробить усе можливе, аби робота з реконструкції кіноапарата Тимченка не залишилася непоміченою, адже завдяки їй ми відновлюємо історичну справедливість.
Сьогодні важливо показати правильний вектор у світі кінематографу, поставити потрібні акценти в інтересах нинішнього покоління. Було б чудово, якби сучасна молодь цікавилася не тільки багатомільйонними голлівудськими кінопрем’єрами, але й тим, як зароджувалося кіно.
