Часто ми можемо не знати про заощадження наших родичів: батьків, дідусів та бабусь, бо вони мають намір зробити своїм дітям чи онукам подарунок, – кошти, що їх збирають роками. Інколи так стається, що таємниця так і залишається таємницею, бо життя раптово обривається. Про деталі та механізми, що стосуються питань успадкування депозитів, ми вели мову з начальником відділу правового забезпечення ринку банківських послуг Національного банку України Романом Кармазиним.

– Питання успадкування депозитів померлих родичів урегульовані відповідними законодавчими актами, – відзначив Роман Васильович, – передусім «Цивільним кодексом» і Законом України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з їхніми положеннями, спадкоємець може отримати інформацію про вклад в банку, звернувшись до нотаріуса. Нотаріус своєю чергою має право, згідно з законодавством, здійснити запит до банків, а банки зобов’язані надати йому довідки про наявність вкладу на певну особу та про суму вкладу.

Важливо відзначити, що успадкування відбувається у двох формах – за заповітом і згідно із законом, на що й спираються нотаріуси, надсилаючи запити до банків. А якщо спадкодавець оформив ще один вид документа – заповідальне розпорядження щодо вкладу, то до банку особисто може звернутися вказана в такому розпорядженні людина. І банк зобов’язаний надати їй інформацію про наявність вкладу в межах, визначених заповідальним розпорядженням.

– Якщо родичі не знають, в якому конкретно банку є депозит померлого, чи можуть вони звертатися до Нацбанку і просити, щоб таку інформацію шукали по всіх банках?

– Звичайно, за Законом «Про звернення громадян», будь-який громадянин може звернутися до Національного банку України із запитами, заявами та скаргами. Але ми повинні усвідомлювати, що інформація про вклади є банківською таємницею, і Національний банк, згідно із Законами України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність», навіть у разі наявності інформації про певний відкритий рахунок, про кошти певної особи у певному банку, не має права надавати цю інформацію запитувачам.

Саме тому, щоб отримати дані, які є банківською таємницею, до банку треба звертатися або самому заявнику, якщо на нього оформлено заповідальне розпорядження, або, у разі успадковування вкладу за законом чи заповітом, за допомогою нотаріуса, який звернеться до банків, які й повідомлять про вклад.

– Чи повинні самі банківські установи повідомляти родичам померлого, що в нього був депозит?

– Чинне законодавство не зобов’язує банки повідомляти будь-яким іншим особам про наявність вкладу, тим більше, що банк не володіє ситуацією щодо факту життя або смерті спадкодавця. Ці факти реєструються в органах громадського стану. Таким чином, банк не має права повідомляти іншим особам про наявність вкладу спадкодавця.

– А що відбувається з депозитними грошима, які не були затребувані?

– Вклад або депозит перебуває на зберіганні в банку або в іншій фінансовій установі до моменту запиту спадкоємця. Спадкоємець може звернутися по кошти у будь-який час після смерті спадкодавця, незалежно від часу звернення. Це безстрокове право, яке гарантовано законодавством України. Таким чином, якщо вкладником виступає фізична особа, банк зобов’язаний зберігати депозит без строку, до моменту звернення спадкоємця.