Отож, закінчується перший із чотирьох тижнів, відведених на ігри ювілейного, двадцятого чемпіонату світу з футболу. Чим він запам’ятався?
Звичайно ж, нищівними поразками одних фаворитів турніру від інших не менш іменитих збірних (Іспанії від Голландії – 1:5 і Португалії від Німеччини – 0:4). Що стосується вже колишніх чемпіонів світу іспанців, то, мабуть, можна погодитися з коментарем із приводу їхнього фіаско в матчі з віце-чемпіонами планети відомого в минулому форварда київського «Динамо» та збірної СРСР Олега Саленка. Він, зокрема, сказав:
– Для мене результат цієї гри став шоком. Просто так правити футболом шість років поспіль не можна. Треба було оновлювати склад. Не встигли. Вдома збірну зараз лають так, як навіть у нас не вміють. Але, можливо, цей струс піде на користь (дай-то Боже – ред.).
Справді, дуже важливо футбольним функціонерам, особливо тренерам головної команди країни, вчасно помітити точку неповернення – загального «старіння» збірної, самозаспокоєності та самовпевненості гравців, їхнього сподівання на власні майстерність, досвід, авторитет. Це призводить до втрати максимальної зосередженості кожного окремо та колективу загалом, притуплення мотивуючого начала, прагнення рости і вдосконалюватися, а в підсумку – до більших або менших провалів. Прикладів того в історії світового футболу – безліч. Згадаймо бодай легендарну збірну Угорщини 50-60 років із Грошичем, Шошкичем, Пушкашем, Хідехгутті, а трохи пізніше – Беневі, Альбертом, Сючем, Фазекашем, Фаркашем, Сентміхаї, Месеї, Матраї. Де сьогодні угорська збірна та взагалі угорський футбол? А десятирічний провал бразильців після їхніх двох блискучих перемог на чемпіонатах світу у Швеції (1958 р.) та Чилі (1962 р.), коли в усіх країнах захоплювалися грою Пеле, Гарринчі, Вава, Діді, Загалло, Джалми Сантоса.
Так, від невдач і криз не застрахований ніхто. Але мінімізувати їхні наслідки здатен далеко не кожен футбольний менеджер. Одним із них по праву можна вважати нинішнього тренера національної збірної Німеччини Йоахіма Льова, який відкрив за останні роки світові таких яскравих виконавців, як Томас Мюллер, що вирізнився на нинішньому мундіалі першим серед усіх учасників хет-тріком, Тоні Кроос, Маріо Гетце, Бастіан Швайнштайгер, Матс Гуммельс, Месут Озил, Боатенг, Мануель Нойер. Взагалі Льов привіз до Бразилії майже два рівноцінні склади, футболісти яких добре читають гру, розуміють один одного на полі, володіють багатим арсеналом передач на різні дистанції. Приблизно такий самий вигляд мають голландці. Багатонадійно стартували французи (відчувається тверда рука їхнього наставника Дідьє Дешама), італійці, мексиканці, звичайно ж, бразильці, чилійці, аргентинці, у складі яких грає найдорожчий футболіст планети Ліонель Мессі. Його сьогоднішня транферная ціна становить 120 мільйонів євро. Для порівняння: за нашу футбольну зірку Андрія Ярмоленка київському «Динамо» пропонують 12 мільйонів у тій же валюті.
Не менший подив, ніж сенсаційна перемога Коста-Ріки над Уругваєм, викликав у футбольному світі той факт, що у складі костаріканців грає захисник на ім’я Єльцин. І це не простий збіг. Єльцина Ігнасіо Техедо Вальверде, що народився 1992 року, мама назвала так саме на честь першого президента Росії.
Ну а якщо продовжити розмову про точку неповернення, то, на наш погляд, її саме і вгавив видатний футбольний фахівець, досвідчений тренер Вінсенте дель Боске. Маючи у своєму розпорядженні щонайменше дюжину не менш видатних виконавців типу Касильяса, Вільї, Іньєсти, Торреса, він недоврахував той фактор, що ці футболісти по горло ситі всіма титулами та званнями, наявними у світовому футболі. Вони – чемпіони світу і Європи серед збірних і клубних команд, олімпійські чемпіони, кількаразові переможці першості та Кубка своєї країни, а також Кубка короля Іспанії. Куди вже більше? Міжпланетні турніри поки що не проводяться. Піренейці, зустрічаючись у другому матчі групового турніру з чилійцями, так і не змогли піднятися з колін після фіаско з голландцями, програвши 0:2. Де це бачено, щоб «червона фурія» поступилася у двох поєдинках поспіль та ще й із загальним рахунком 1:7! Матч зі збірною Австралії залишився для колишніх уже чемпіонів планети сутою формальністю. Прощавай, Бразиліє, Ріо, «Маракана», що стали для найзначнішої команди останнього десятиліття зоною стрімкого схилку. А шкода. Адже це була команда, що зробила на роки свою гру піснею…
