На мундіалі-2014 завершуються групові турніри. Серед команд, що вже забезпечили собі путівку до однієї восьмої фіналу, найбільш упевнено та переконливо це зробили голландці. Не втративши жодного очка в трьох матчах, вони вийшли до наступного кола першості із вражаючою загальною різницею забитих та пропущених м'ячів – 10:3. Не дивно, що серед п'яти футболістів, які очолюють список бомбардирів (забили по три м'ячі кожен), – два представники Нідерландів: Робін Ван Персі та Ар’єн Роббен. А що стосується нарікань з боку деяких журналістів на адресу тренера голландців Луі Ван Галя (мовляв, він дуже академічний та суворий стосовно ігрової дисципліни, що сковує імпровізаційні можливості його підопічних), то чи не найкращою відповіддю на це стала перемога «жовтогарячих» над «великими імпровізаторами», тепер вже екс-чемпіонами світу іспанцями з рахунком 5:1.
На мою думку, головною рисою нинішньої першості планети (у кожному разі на даному її етапі) можна вважати боротьбу тренерських ідей та концепцій, втілюваних у кожному конкретному матчі залежно від його значимості. Ніхто поки що не говорить про бельгійську пастку, двічі запропоновану суперникам Марком Вільмотсом, що двічі спрацювала, достроково вивівши його підопічних до однієї восьмої фіналу. Що мається на увазі? І в матчі з Алжиром, і в грі з Росією збірна Бельгії в дебюті ніби промацувала суперника на вміння тримати удар. Бачачи, що перші 15 – 20 хвилин, позначених масованим натиском на ворота супротивника, не принесли бажаного результату, бельгійці ховалися в свою шкаралупу. Ні, вони не переставали грати. Просто, знизивши швидкісні оберти, команда переносила гру в центр поля, граючи не дуже активно на підступах до штрафного майданчика суперників. Так закінчувався перший тайм. На початку другої половини гри вони взагалі віддавали ініціативу своїм візаві, але лише до меж власного штрафного, де діяли упевнено, холоднокровно, підстраховуючи один одного. Розохочені суперники хвилин тридцять билися об оборонні редути «червоних дияволів» немов об стінку лобом, втрачаючи при цьому сили та максимальну концентрацію уваги. Саме у таку мить (хвилин за 10 – 15 до кінця двобою) бельгійська пружина розпрямлялася. Включали неймовірні швидкості Азар, Ван Бюйтен, Міраллас, Лукаку, Оригі, Вертонген. Знесилений суперник вже не здатний був адекватно відповідати на потужні ривки, спурти, блискавичні переміщення. Перебуваючи у стані грогги (напівнепритомність на боксерському рингу), він швидко пропускає вирішальний удар, відповісти на який не залишається ні часу, ні, головне, фізичних та моральних сил. Як бачимо, усе геніальне – просто. Але для цього керманичеві бельгійської збірної Марку Вільмотсу знадобилося кілька років копіткої праці з командою та без неї, а також неабиякий розум футбольного стратега і тактика.
