Мундіаль не перестає підносити нам сюрпризи. Так вже вийшло, що до стадії півфіналу дійшли команди, у яких спостерігається явний крен у бік атаки. Однак свій потенціал продемонструвала лише одна з них – натомість за всіх чотирьох! За іронією долі, саме ця команда не може похвалитися наявністю зірок першої величини в лінії нападу. Але має право пишатися тим, що є Командою з великої літери.
Як ви напевне здогадалися (а я впевнений, що навіть ті, хто взагалі не цікавиться футболом, чули про німецьку феєрію), йдеться саме про колектив Йоахіма Лева. Те, що трапилося в ніч з вівторка на середу, безсумнівно, назавжди залишиться в історії спорту. Звичайно, подібні розгроми на такій стадії траплялися. Так, вже на першому чемпіонаті світу в Уругваї господарі першості та аргентинці обіграли, відповідно, Югославію і США з однаковим рахунком 6:1. У 38-му знаменита тоді Угорщина позбиткувалася над шведами – 5:1. В 54-му ФРН (!) ударно провела матч проти Австрії – 6:1. Але все це було дуже давно. За тих часів, коли про нинішню прагматичність і не йшлося. Сьогодні ж побачити п'ять голів за тайм, та ще й у ворота господарів першості – випадок справді унікальний! Бразильці, звичайно, молодці, що вийшли на двобій з футболкою травмованого Неймара. Відсутність гравця «Барселони», можливо, і вплинула на настрій команди. Але, як і очікувалося, куди істотнішою виявилася втрата Тьяго Сілви, у чому гравець може звинувачувати лише себе. Без провідного захисника оборона господарів нагадувала, вибачте за суто одеський штамп, прохідний двір. Крім того, бразильці виявилися зовсім неготовими тримати удар, а тому «попливли» уже після другого забитого м'яча.
Другий же півфінал став цілковитою протилежністю першому. Аргентина і Голландія звели до мінімуму ризик і розкутість у своїх діях, у зв'язку із чим зоряних нападників обох команд на полі видно не було, а найкращими гравцями матчу за серією пенальті можна було назвати захисників Влаара і Маскерано. Мабуть, «жовтогарячі» в ігровий час показали трохи більше бажання виграти. Але тому що в підсумку ні ті, ні другі так і не знайшли в собі сміливості «розкрити» гру, довелося тягти футбольну лотерею. А після пенальті ремствувати на несправедливість – марно.
Герої
Я далі акцентую увагу на діях воротарів. Тим більше, що вихід у фінал одного з учасників – а саме Аргентини – став наслідком переможних сейвів Серхіо Ромеро. Але все ж таки головний парадокс півфіналів у тому, що за дві гри найбільше роботи з усіх чотирьох голкіперів було у... Мануеля Нойєра! У кінцівці матчу, коли німці зрозуміли, що перемога від них нікуди не подінеться, Бразилія все ж таки зуміла створити достатню кількість голевих моментів. І якби не воротар «Баварії», ми б, ймовірно, стали свідками рекордного для плей-оф мундіалів рахунку – 7:4 або 7:5... Але Мануель помилився лише одного разу, дозволивши господарям одержати свій «Оскар» за найкращу футбольну роль другого плану.
Та все ж, лаври головного героя півфіналів повинні справедливо дістатися Мирославу Клозе. Саме його гол змусив суперника затремтіти і спричинив подальший розгром. Сам же уродженець Ополє (до речі, гляньте на дозвіллі, як виглядає прапор цього польського міста і поміркуйте про те, які можуть бути у Клозе етнічні корені) тепер офіційно є найкращим бомбардиром чемпіонатів світу за всю історію! До наступного мундіаля Миро буде вже 40, але дивлячись на нього, здається, що зупинятися на досягнутому він точно не має наміру. Та й на нинішньому турнірі Клозе ще не сказав свого останнього слова.
Невдахи
Воротаря, що дістає із сітки своїх воріт сім м'ячів, явно не назвеш щасливчиком. А якщо це відбулося на чемпіонаті світу, на очах у мільйонів своїх співвітчизників, то Жуліо Сезару точно не позаздриш. Так, низку ударів німців можна було назвати «мертвими», але деяких голів, як не крути, можна було й уникнути. Втім, із самого початку дивує той факт, що Сезар став основним кіпером «селесао» на цьому турнірі. Якби він справді був настільки гарним, то навряд чи б у 34 роки (не найкритичніший вік для воротаря) його б занесло по похилій зі скромного англійського «КПР», де він за два роки провів 27 матчів і пропустив 45 м'ячів, до канадського «Торонто»... Але ж на минулий мундіаль у ПАР Жуліо Сезар їхав у статусі найкращого голкіпера і переможця Ліги чемпіонів.
Та й загалом Луїсу Сколарі не позаздриш. До домашнього ЧС збірна Бразилії підійшла чи не в найслабшому складі якщо не за всю історію, то за новітній час це вже точно. У 2002-му цю команду вели за собою Роналдо, Рівалдо, Роналдіньо. А зараз Сколарі змушений був випускати в півфіналі (!) гравця, який нічого до ладу не показав у першості України. Йдеться, як ви розумієте, про Бернарда – дорогу купівлю «Шахтаря», яка поки що зовсім не виправдала себе. Ще десять-дванадцять років тому про появу в збірній Бразилії такого гравця говорили б як про невдалий жарт...
Що далі?
Цього разу (і, забіжу наперед, наступного) опустимо рубрики «Сенсація» і «Найкращий матч», оскільки обирати із двох варіантів – не комільфо. Краще давайте зосередимося на анонсі вирішальних матчів. Цікаво, що у двобої за третє місце може трапитися українське «ель класіко» – один проти одного можуть зіграти гравці «Динамо» і «Шахтаря». Це вже згаданий вище Бернард, а також голландець Джермейн Ленс. Щоправда, лише у тому разі, якщо обидва тренери випустять резервістів. Але, з іншого боку, і мотивація в команд буде, незважаючи на втішливий статус матчу. Бразилія просто зобов'язана реабілітуватися перед своїми уболівальниками і здобути медалі хоча б які-небудь. Голландія ж розбудовує команду на майбутнє. П'ятірка «старих», звичайно, ще побігає, але в цілому це новий колектив, якому було б непогано почати свій шлях із бронзи мундіаля. Хоча й четверте місце для Нідерландів можна назвати успіхом.
Що ж стосується фіналу, то це буде поки що завершальна частина трилогії, перші епізоди якої були показані світу у 1986-му та 1990-му роках. Проводити прямі паралелі між тими фіналами і нинішнім, мабуть, не варто. Але все ж таки дещо спільне помітити можна. Що стосується Аргентини, то й тоді, і зараз це була команда, зібрана навколо однієї людини. Щоправда, якщо у 86-му Марадона особисто провів команду через матчі плей-офф до фіналу, то зараз Мессі весь свій запал, схоже, розтратив на початковій стадії. У кожному разі, голландці впоралися з одним із найкращих футболістів світу. Втім, ФРН у фіналі ЧС-86 також вирішили своє локальне завдання, однак вирішальний головий пас на 84-й хвилині тоді віддав саме Дієго Армандо.
Німеччина ж ніколи не відступала від свого реноме команди-машини. Йоахіма Лева можна назвати гідним спадкоємцем славних традицій Франца Бекенбауера і Хельмута Шена. Місце бундестима у фіналі справедливе. Але хоча «бразильське побоїще» буде наводити трепет на уболівальників збірної Аргентини, це, швидше, виняток із правил. Як і в 86-му році, і через чотири роки, цього разу шлях команди до фіналу був аж ніяк не легким. Адже до рахунку 7:1 команда Лева дісталася, здобуваючи лише мінімальні перемоги.
У будь-якому разі, у фіналах мундіалів між Аргентиною і Німеччиною рахунок 1:1, і вже завтра чаша терезів гойднеться в бік однієї з команд. Вже завтра або Німеччина наздожене Італію і стане чотириразовим чемпіоном світу, або Аргентина наздожене... Німеччину, здобувши третій титул. На нас, напевно, чекає драматична розв'язка приголомшливої вистави! Неділя. 22.00. «Маракана».
