Що ж, футбольне свято добігло кінця. Мундіаль завершився перемогою Європи над Південною Америкою. На вирішальній стадії обійшлося без сенсацій. Ми стали свідками боротьби чотирьох легендарних шкіл. Щоправда, на жаль, одна з них самоусунулася. Але інші команди з лишком компенсували це непорозуміння: хто футбольною естетикою, хто боротьбою і драматичним розв'язком.
Як ви розумієте, тією самою збірною, що самоусунулася, стала, як це не дивно, Бразилія. А це дуже й дуже дивно, вже повірте. Я чудово розумію, що на рідній землі «селесао» розраховували винятково на золото. Але що сталося, те сталося. Після півфіналу я б не став вішати всіх собак тільки на Сколарі. Зрештою, він же явно не давав своїм підопічним команду «поплисти» після половини першого тайму. Що ж стосується поєдинку за третє місце, то Бразилія повинна була перед своїми вболівальниками просто зім’яти молодих голландців. Але все вийшло з точністю до навпаки. Більше того, після того як на 17-й хвилині Блінд засвітив на табло рахунок «0:2», можливість повторення півфінальної ганьби для господарів вбачалася цілком імовірною. Але «жовтогарячі» виявилися не такими кровожерливими й довели різницю до великої лише в компенсований час. Бразилія ж так і не сподобилася виказати характер у тяжкій ситуації.
У минулому матеріалі я вже згадував, що нинішній склад команди Сколарі надзвичайно слабкий за іменами. І це, безсумнівно, відіграло свою роль. Але коли бракує майстерності, треба проявляти інші якості. За Бразилією же такого помічено не було. Якщо розібратися, то команда за весь турнір здобула лише дві справді заслужені перемоги. Після дуже спірного результату з Хорватією й нічиєї з Мексикою був розбитий Камерун, який приїхав на мундіаль явно не для того, щоб грати у футбол. У чвертьфіналі Чилі й зовсім було ближче до перемоги. І лише потім бразильці сподобилися обіграти Колумбію, яка чомусь зупинилася. Загалом, на медалі «синьо-жовті» явно не награли.
Інша справа Голландія, яка весь турнір намагалася одержувати від футболу щире задоволення, зрозуміло, додаючи його й уболівальникам. Кожен матч цієї команди на мундіалі став подією. Навіть нульові поєдинки проти Коста-Ріки й Аргентини все одно сприймалися на одному подиху та змушували хапатися кого за голову, а кого й за серце. Мабуть, символічно, що останні м’ячі «жовтогарячих» на ЧС забили молоді Блінд і Вейналдум. Ван Гаал, що також чудово провів турнір і заслужив лише похвали, знову підтвердив статус одного із найкращих тренерів світу щодо здатності працювати із гравцями «на виріст». Можна лише уявити, яким буде потенціал Голландії, коли кістяк цієї збірної дещо підросте, зміцніє й набереться досвіду у провідних чемпіонатах. Може, вже варто зробити ставку на ЧС-2018?
Що ж стосується фіналу, то він пройшов так, як і очікувалося. Аргентина, яка весь турнір просто чудово грала в обороні, по-справжньому не дала розгорнутися німецькому танку. Періодичні ж випади підопічних Сабельї були куди небезпечніші, і вже за першим таймом матчу Аргентина точно була ближче до забитого м’яча. Але Ігуаїн, видно, сам не повірив у своє щастя, коли Швайнштайгер просто виклав м’яч під удар форвардові «Наполі». Коли ж Гонсало забив, у нього був зафіксований справедливий офсайд. Мав свій шанс і Мессі, але Ліонель, визнаний найкращим футболістом мундіалю (відверто спірне рішення ФІФА), твердо вирішив не забивати у плей-оф. Німеччина ж в основний час мала лише один справді гарний момент: під завісу першого тайму Хеведес «потривожив» штангу.
У підсумку свою роль відіграло те, чим німці були відомі стільки, скільки існує футбол, – фізичною силою й витривалістю. В екстратаймі Німеччина була свіжіша й поступово нагнітала ситуацію біля воріт Ромеро, в остаточному підсумку домігшись результату. Шюррле, який провів увесь турнір на дуже гарному рівні, віддав передачу на Гетце, який, навпаки, після перших матчів втратив довіру Льова. Маріо відповів на критику найкращим із можливих способів. Тепер він увійшов в історію як автор переможного гола чемпіонату світу! Погодьтеся, непогане досягнення для хлопця у 22 роки.
Чи є тріумф Німеччини заслуженим? Безсумнівно! Як я вже писав раніше, німці демонстрували на цьому турнірі, мабуть, найцілісніший і найзмістовніший футбол, у якому всі елементи механізму були налагоджені до досконалості. Інше питання, що й перемога Аргентини, якби вона сталася, також була б справедливою. Гідне завершення ефектного чемпіонату світу, який, безумовно, ще довго буде згадуватися вболівальниками.
Герої
ФІФА нагородила Лео Мессі званням найкращого гравця турніру. Чотири м’ячі форварда на груповому етапі дозволили його команді без проблем потрапити у плей-оф. Гольова передача 1/8-ї та участь у результативній атаці в 1/4-й вивели команду до півфіналу. Начебто справді непоганий внесок у результат, якби ми всі не знали, хто такий Мессі й на що він здатен. Лео боровся в кожному матчі, але будьмо щирі – вихід Аргентини у вирішальний матч турніру став заслугою не атаки «біло-блакитних», а їхньої оборони. І якщо вже обирати найкращого у складі команди, то ним мав би заслужено стати одноклубник Мессі Хав’єр Маскерано, який блискуче керував далеко не зоряною за іменами обороною своєї команди. Пропустивши три голи в групі, аргентинці потім запропонували своїм візаві фірмове італійське катеначчо. Навіть у ті часи, коли за Аргентину виступали такі гравці, як Самуель, Хайнце й Міліто, оборона команди не справляла не таке велике враження. Але футболу потрібні рейтинги, а відповідно, захисники мають мінімальний шанс стати зірками першої величини. Тож ФІФА вибирає Мессі. ФІФА майже завжди вибирає Мессі.
Тоді чому не Томаса Мюллера? Адже він був явним лідером найсильнішої збірної мундіалю, забив 5 голів (Мессі – 4), віддав 4 гольові передачі (Мессі – 1). У мене є тільки одне припущення щодо цього: Мюллер має змінити Лео на посту кумира мільйонів. Якщо Томаса оминуть травми, то він уже на наступному мундіалі цілком може наздогнати, а то й перегнати свого співвітчизника Клозе та стати найкращим бомбардиром ЧС в історії! Але ж у 2018-му Мюллеру буде лише 29... Очевидно, що кар’єра цього видатного футболіста наростає і в нього ще все спереду. Але будьмо щирі: вже на цій першості Томас був одним із найкращих футболістів і точно заслужив визнання експертів ФІФА.
Невдахи
На прапорі Бразилії є девіз «Ordem e progresso» («Лад і прогрес»). Дивлячись на гру збірної господарів, особливо в останніх матчах, резонно було б замінити цей девіз на «Безлад і регрес». Без характеру, без системи, без бажання перемогти. І все це на стадіонах, які в півфіналі й матчі за третє місце заповнили замалим не 150 тисяч співвітчизників... У такій ситуації навіть важко виділити яку-небудь одну людину, винну в подібному, з дозволу сказати, результаті. Дивно, але Неймар, що зазнав травми в матчі з Колумбією, може вважати себе щасливчиком – він один з небагатьох, у кого не кинуть камінь за провал Бразилії. Усім решті футболістів, що грали, доведеться змивати з себе цю ганьбу ще дуже довго.
Що далі?
Але все-таки Бразилії потрібно сказати спасибі! Не збірній, а країні, що подарувала нам чудовий футбольний місяць, провела турнір на найвищому рівні й нікого не полишила байдужим. Це був справді дуже цікавий чемпіонат. Мабуть, зараз потрібно вгомонитися й дещо пізніше, уже з холодною головою, підсумувати всі враження від мундіалю. Ну, і почати поступово готуватися до клубного сезону, який, хочеться вірити, підтримає планку емоцій, інтриги та результативності, встановлену на чемпіонаті світу.
