На престижному міжнародному конкурсі «Нова хвиля-2014», що проходив у латвійській Юрмалі 22-27 липня, наша землячка, юна співачка Вікторія Петрик стала срібною призеркою. Учасник «Голосу країни» В’ячеслав Рибіков із Донецька виборов третє місце. Українці з невеличким відривом поступилися грузинці Нуці Бузаладзе.
Отримуючи заслужену нагороду, 17-річна Вікторія підкреслила, що пишається своїм походженням, своїм мужнім народом і своєю рідною країною, сильною і талановитою Україною. Приємно відзначити, що під час виступу українських артистів у концертній залі «Дзінтарі» майоріли національні прапори.
Пісню «Ріка-печаль» Віка виконувала в дуеті з молодшою сестрою Настею, яка теж устигла зарекомендувати себе на міжнародній сцені.
Творчому зростанню сестер-співачок постійно допомагають батько Ігор Васильович і мама Тетяна Федорівна.
По приїзді додому співоча родина поділила радість успіху зі своєю бабусею Людмилою Петрівною, котра виняньчила знаменитостей з пелюшок, та дідусем Василем Юхимовичем. Надійшло вітання і від двоюрідної бабусі Анастасії Юхимівни Шлікар із Гвоздавки-Другої Любашівського району. Сестри Петрик із батьками частенько навідуються до цього мальовничого надкодимського села. Адже рід Петриків походить саме звідси. І щоразу, куди б не їхали співачки, чи то на концерт, чи на зйомки на телебаченні (останнім часом вони майже весь час в дорозі), неодмінно завертають до бабусі Тасі. Власних нащадків Анастасія Юхимівна (у дівоцтві Петрик) не має. Вона душею прикипіла до родини свого брата Василя, котрий ще в молодості осів у передмісті Одеси. Племінник Ігор, а пізніше і дві його доньки – Вікторія та Анастасія – замінили їй рідних сина та онучок. Раніше жінка працювала на Заплазькому цукровому заводі, тепер – на заслуженому відпочинку. Кожен приїзд родичів для неї – свято. А з календарів та плакатів на стінах її затишної оселі можна прослідкувати творчий шлях Насті і Віки до сьогодні.
Зазвичай до приїзду гостей господиня готує неповторні плачинди. Гості залюбки смакують ними, а ще Віка нахвалює бабусин борщ і курячі пупці з нього, а Настя – холодець із півня. Бабуся, не криючись, милується своїми дівчатками – вони дуже схожі, мають великі виразні очі і довгі лляні коси. Обидві пообіцяли, що ніколи й нізащо їх не зріжуть.
Раніше, коли графік їхнього життя ще не був розписаний погодинно, вони дозволяли собі погостювати у гвоздавської бабусі день-другий. Тоді батьки відпускали їх на Кодиму покупатися, набратися літньої засмаги, здоров’я. Саме річка здружила дівчаток із місцевою дітлашнею. Сьогодні про ті приємні хвилини можна тільки помріяти, адже шлях до музичного олімпу тяжкий, він потребує чималих зусиль і залишає обмаль часу на відпочинок.
– Наші з сестрою мрії, – розповідає Вікторія, – це власний музичний колектив, тобто живий оркестр і неодмінно живе виконання найскладніших композицій. Фонограма не дає простору для імпровізації. Співатимемо тільки наживо. Ми все робимо, щоб стати всесвітньо відомими співачками і займатися благодійною діяльністю, допомагати хворим дітям.
Юрій ФЕДОРЧУК, Тетяна ПІДГОРНА
