Найголовніше – соціально захистити людей, які були змушені виїхати із зони АТО і тепер живуть у нашому регіоні. Вони полишили свої будинки, близьких, батьківщину. Тут у них новий статус – переселенці. Що значить це слово, які права та проблеми є у цих людей?
У вересні з благословення високопреосвященнійшого Агафангела, Митрополита Одеського та Ізмаїльського, оголошено акцію Одеської єпархії та благодійного фонду «Дорога до свободи» щодо спільного збирання теплих речей і взуття, медикаментів, предметів особистої гігієни, предметів першої потреби. Допомога збирається в монастирях і храмах Одеської єпархії, зокрема в жіночому Свято-Архангело-Михайлівському монастирі (настоятелька ігуменя Серафима (Шевчик), Cвято-Олексіївському храмі (настоятель протоієрей Павло Полещук), на складі Фонду.
У жовтні представники Одеської єпархії разом із благодійним фондом «Дорога до свободи» двічі відвідали багатодітні родини, інвалідів із Луганської й Донецької областей, які перебувають у санаторії «Плай» (смт Сергіївка Білгород-Дністровського району), передали такі необхідні теплі речі та харчові продукти, медикаменти. Одеське духовенство підтримує переселенців, особливо це стосується соціально незахищених людей, інвалідів-візочників, інвалідів за зором. Кожен із них потребує уваги та піклування. Настоятель храму преподобного Сергія Радонезького в Сергіївці протоієрей Олександр Кузнєцов звернувся до вимушених переселенців зі словами розради та підтримки, побажавши їм допомоги Божої в нелегкі хвилини випробувань.
З настанням холодів когось із них викликали додому, до міста Костянтинівки Донецької області, де стало спокійніше, підприємства, і організації почали відновлювати нормальний ритм роботи. Але основна частина людей залишилася тут, у Причорномор’ї. Повертатися їм просто нікуди й доведеться у нас принаймні зимувати. Усіх переселенців на цей період переведено до опалюваних санаторіїв «Плай», «Сперанца», «Куяльник». Одесити з розумінням ставляться до труднощів, з якими зіштовхнулися ці люди. Залишивши політикам розбиратися, хто винен у тому, що діється, вони щиро вирішили підтримати неминучих жертв будь-якої війни. Наприклад, пенсіонерка Віра Каневська на кошти своєї пенсії купила нитки і сплела теплі речі (понад 150 найменувань), які особисто передала мешканцям санаторію «Плай».
Наші земляки зробили дуже багато, але більшості з переселенців, як і раніше, потрібні допомога та підтримка.
– Я одержую численні звертання від цих людей із проханнями влаштувати на лікування, придбати медикаменти, які коштують сьогодні чимало, знайти для дитини-інваліда новий візок, забезпечити школярів канцтоварами, а малят – пластиліном, книжками-розфарбівками, олівцями й альбомами для малювання, – розповідає президент БФ «Дорога до свободи» Людмила Ткаченко. – Є чимало проблем із виплатами допомог: у когось заблоковані банківські картки, чиїсь допомоги з незрозумілих причин повернулися до Луганська або Донецької області, і тепер треба пройти весь шлях заново, щоб гроші прийшли за фактичним місцем проживання одержувачів.
У жовтні Кабінет Міністрів ухвалив постанову про подання допомоги переселенцям. Але ніхто з них цю допомогу ще не одержав. Чимало проблем і з працевлаштуванням. Якщо протягом півроку працездатний переселенець не знаходить роботу, він втрачає право на одержання допомоги у зв’язку з безробіттям у розмірі 442 гривень, непрацюючий у цьому разі втрачає право на одержання 884 гривень. При цьому вони повинні стати на облік у центрах зайнятості за місцем перебування. Інших механізмів допомоги в пошуку роботи немає. Інвалідам же ще складніше. Усім їм потрібна нагальна допомога держави. Люди не мусять залишатися сам-на-сам зі своїми бідами та проблемами.
Крім того, залишилася проблема непогашених боргів держави за проживання переселенців у літній період у санаторіях «Автошляховик» (там перебувало 500 осіб), «Шанс» (130 осіб). Ідеться про 3 мільйони 140 тисяч гривень, недоплачених санаторію «Автошляховик», і 1 мільйон 300 тисячах гривень – «Шансу».
Людмила Михайлівна звернулася із вдячністю до одеситів і проханням і далі допомагати людям, які не зі своєї волі опинилися в біді. Наш край завжди був толерантним, гостинним і привітним. І якщо в когось є теплі речі, що стали непотрібними, взуття, ліки, непрострочені продукти в пакетах і банках, мийні засоби, засоби особистої гігієни, Фонд готовий їх прийняти й передати переселенцям.
Варто пам’ятати: благодійність – це не стан гаманця, а стан душі!
