В Одесі звикли дивитися на життя з перебільшеним оптимізмом. Але іноді все-таки доводиться знімфати рожеві окуляри і тверезо оцінювати ситуацію. Спорт, будучи своєрідним дзеркалом проблем у суспільстві, підтверджує, що треба вдаватися до радикальних заходів для розв’язання проблем. Інакше... Інакше навіть найбільший оптиміст, минаючи стадію реаліста, перетвориться на песиміста і в заголовку поставить кому не в тому місці.
Навряд чи в середовищі вболівальників одеського «Чорноморця» багато таких, що після стабільного прогресу команди протягом попередніх трьох років, після успішного виступу в Лізі Європи, дивлячись на нинішній стан справ, махає рукою зі словами «Грають – і слава Богу». Одеський клуб в останні роки не можна було назвати футбольним нуворішем. «Чорно-сині» не смітили грішми, вибираючи з наявних варіантів посилення складу оптимальні. Менеджмент під керівництвом Сергія Керницького був одним із найефективніших в Україні. І залишається таким сьогодні, попри всі наявні перепони.
Перед початком сезону «Чорноморець» зберіг і найкращого тренера нашого чемпіонату – Романа Григорчука. Не полишили команду лідери: Гай, Ковальчук, Безотосний. На тлі колективів, що зазнавали вже точно не менших проблем, «моряки» ніяк не видавалися аутсайдерами. Однак перед зимовою паузою є красномовний показник: три перемоги в 13 матчах Прем'єр-ліги. І цю карту бити немає чим...
Здається, у середовищі людей, які цікавляться одеським спортом, немає тих, хто не знає про фінансові труднощі «Чорноморця». Це вже призвело до того, що корабель втратив свого керманича. Роман Григорчук віддав перевагу перед Одесою не зоряній, але стабільній та амбіційній азербайджанській «Габалі». Цей проект для Романа Йосиповича – явно не пік кар'єри, скоріше трамплін. Якщо й такий скромний (поки що) колектив Григорчук зуміє вивести на новий рівень, то наступною станцією для нього будуть топ-клуби України, Росії або, цілком можливо, далекого зарубіжжя. Зрештою, уже є приклад Віктора Скрипника, який очолив німецький «Вердер». Але в цій статті говорити про майбутнє Григорчука немає сенсу – воно вже не пов'язане з Одесою. Скоріше, варто обговорити його минуле.
Саме тренер став наріжним каменем усіх успіхів «Чорноморця» останніх років. ГРИ (як скорочено йменували наставника вболівальники) витягнув команду з Першої ліги, зробив середняком еліти, вивів до Єврокубків і на завершення максимально наблизив «чорно-синіх» до статусу гранда вітчизняного футболу. І все це за дуже стислий термін. Фактично на виконання кожного із завдань Григорчукові не було потрібно більше одного сезону. Роман Йосипович заслужив повагу тим, що практично кожен свій крок прораховував наперед. Звідси й дуже ефективні трансфери, і вміння побудувати якісну гру з обмеженим бюджетом. Звідси ж сподівання, що й у нинішньому сезоні тренер сотворить чудо. Але чудес не буває.
Критики «Чорноморця» (а до таких цієї осені примкнули багато які з тих, хто ще навесні співали оди команді) докоряли клубові та тренеру прикладом донецького «Олімпіка» – сенсації цього сезону. Донеччани, будучи дебютантами УПЛ і маючи дуже скромний склад, завершили першу частину сезону на четвертому місці, поступившись лише грандам. Цей приклад дозволяє нам назвати першу причину, що призвела до пробоїни в чорноморському кораблі: відсутність емоцій.
Після трьох сезонів, проведених на піднесенні, – особливо після попереднього, лігоєвропейського – почати все з нуля дуже важко. Як змусити гравців не зменшувати обертів, коли команда явно стала слабкішою, вже не виконує колишніх завдань, та ще й фінансові умови, м'яко скажемо, не покращилися (про зовнішні чинники краще зовсім не говорити). Апелювати до професійності? Та ж гравці «Чорноморця» не халтурили, не «зливали» матчі. Чесно боролися в кожній грі. Але вже без того вогню, що раніше. І це не їхня провина. Упевнений, що в ідеальних умовах у Григорчука на нинішній сезон були плани поборотися за медалі. Зберігши при цьому кістяк торішньої команди й точково підсиливши його класними гравцями. Але доля розпорядилася інакше.
Пробоїною номер два для клубу став відхід «чудової п'ятірки»: Бергер, Фонтанельо, Джедже, Рієра, Антонов. Що собою являла захисна зв'язка австрійця й аргентинця, окремо описувати немає сенсу. Але при тому всьому, що Григорчук змушений був у нинішньому сезоні експериментувати з лінією оборони, намагаючись зліпити центральну вісь із нестабільного Тейку й півзахисника Сивакова, «Чорноморець» не дуже змінив свій стиль. Якщо в минулому сезоні до зимової паузи одесити пропустили у свої ворота 12 голів, то в цьому – лише на один більше – 13. Звичайно, можна пофантазувати, що от при Бергері та Фонтанельо було б іще менше, а місце, відповідно, – вище... Але робити це варто тільки в тому разі, якщо вам справді легшає від цих фантазій.
А от заповнити втрати в атаці «морякам» так і не вдалося. 13 забитих м'ячів на даний момент проти 19 у минулому сезоні на аналогічний період. При цьому, якщо залишити за дужками перші два тури цього сезону, в яких одесити забили сім голів, то вийде, що в наступних 11 матчах «Чорноморець» забив лише шість разів (із них два – донецькому «Металургові»). Григорчук так і не знайшов заміну своїм фланговим моторам – Рієрі та Джедже. Потім намагався переладити гру на іншу схему – але настільки ж безуспішно. Головне ж – що форварди команди, незважаючи на їхній достатній за мірками нашого чемпіонату досвід, геть відмовляються забивати. Антонова ж теж не можна було назвати елітним бомбардиром. Але в першій частині минулого сезону на його рахунку було п'ять голів, кожен із яких (!) ставав переможним. Зараз же у найкращого форварда «Чорноморця» Руслана Фоміна три голи в чемпіонаті. З них один переможний і два «нічийні». Діденко приніс команді ще одну нічию. Балашов після дубля в першому турі й подальшої травми так і не знайшов себе. Шиндер і зовсім виявився «невидимкою».
Дев'яте місце з 14 з урахуванням усіх чинників, викладених вище, – це загалом закономірний результат. Могло бути трохи краще, а могло бути й трохи гірше. У нинішнього «Чорноморця» п'ята з кінця атака в УПЛ і п'ята ж, але з початку, оборона. Різниця забитих і пропущених – 0. Ідеальний дзен. І в цьому стані команда вирушає зимувати.
То що, все кепсько? На це питання відповідати варто по-одеськи: а кому зараз добре? Насправді «Чорноморець» втратив багато що, але не все. Від четвертого місця команду відокремлюють лише 7 пунктів (плюс гра в запасі). Так, деякі колективи, що розташувалися вище, виступили у першій частині сезону стабільніше. Але «моряків» очікує емоційний струс у зв'язку із приходом нового тренера. І напевне поповнення гравцями. Якщо ж удасться знову утримати провідних футболістів, то весна може піднести одеським уболівальникам і приємний сюрприз. Якщо ж припустити гірший розвиток подій – відхід лідерів і мінімальне посилення, то падіння «Чорноморцеві» однаково не світить. Тож можна буде говорити просто про перехідний період.
Ну й найголовніше: як би не було важко, наш корабель має допливти до фінішу. Усіма правдами й неправдами. А вже там, як це не раз бувало, ми пробоїни підлатаємо – і в нову путь!
