Завтра – 200 років від дня народження Михайла Вербицького, автора музики до Гімну України
Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник-Руський неподалік від Перемишля. Нині це Яворнік Рускі у Підкарпатському воєводстві Польщі. На той час у селі було близько півтисячі мешканців, переважно греко-католиків, якими й опікувався батько майбутнього композитора, священик – на ім’я теж Михайло.
Через десять років батько помер, і малого Михайла та його молодшого брата Володислава взяв на виховання далекий родич Іван Снігурський, який сам був непересічною особистістю і залишив помітний слід в історії українського національного відродження. Бувши перемиським греко-католицьким єпископом, він дбав не лише про духовне життя, але й про загальну освіту своєї пастви. Зокрема, він заснував у Перемишлі хор і музичну школу, де співав і навчався його молодий родич. Михайло проявив себе дуже музикальним підлітком, що послугувало для І. Снігурського додатковою спонукою запросити до Перемишля музичного педагога з Чехії, композитора Алоїза Нанке, у якого навчався зокрема і Михайло.
На той час на західних українських етнічних теренах мистецтво церковного співу перебувало в руслі старовинної народної традиції, далекої від досвіду світової музичної класики. Просвітницька діяльність Івана Снігурського, а згодом і самого Михайла Вербицького, була спрямована на те, щоб збагатити національний мелос, надавши йому імпульсу за рахунок долучення до світового надбання. Музикознавці говорять про цілу Перемиську композиторську школу, яку деякі з них (наприклад, Любов Кияновська) не обмежують лише спадщиною Михайла Вербицького та Івана Лаврівського, а вважають опосередковано причетною до розвитку української музичної, зокрема пісенної, культури аж до другої половини ХХ століття (зокрема мається на увазі вплив на творчість таких відомих митців, як Анатолій Кос-Анатольський, Мирослав Скорик, Володимир Івасюк, та не лише їхню).
Сам Михайло Вербицький своєю композиторською роботою справив значний вплив на національне життя в межах Австрійської імперії. Сучасники говорили, що його музика буквально «рятувала» деякі вистави. А праця митця була таки плідною: це десятки творів для театру, симфоній, світських і духовних хорів та інших вокальних композицій.
Від 35-річного віку Михайло Вербицький, не облишаючи композиторської творчості, служить священиком, останні 14 років – у Млинах (нині село з тією ж назвою в Підкарпатському воєводстві Польщі). Бувши вдівцем, сам виховував двох синів, і жили вони троє вельми незаможно.
Якого саме року було написано музику до Гімну – 1862-го, 1863-го чи 1864-го, достеменно невідомо, бо зв’язки західних українців зі східними на той час не були систематичними, а отже й не можна напевне сказати, коли Михайло Михайлович уперше прочитав текст. Подейкують навіть, що якийсь час галицька публіка вважала автором слів Шевченка, а не Чубинського.
В останні десятиліття представники польської громадськості, гості з України та мешканці Млинів щороку вшановують пам’ять М. Вербицького урочистими заходами.
В Україні ювілей М. Вербицького відзначається офіційно – згідно з постановою Верховної Ради.
Відкриття пам’ятника композиторові у Львові заплановано на осінь цього року.
