Жителі провінції серйозно стурбовані майбутньою адміністративною реформою. Ухвалений Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» передбачає укрупнення адмінодиниць. Як це зробити на практиці?
Ми побували в найменшому за чисельністю населення селі Болградського району – Баннівці – найпершому кандидаті на об’єднання. Ось уже 17-й рік цю громаду очолює Віктор Петрович Генчев, і накопичений досвід дозволяє йому та його команді робити прогнози. Втім, про все до ладу.
Коли В.П. Генчева вперше обрали сільським головою, а це було 1998 року, в селі не працював навіть дитячий садок: вибиті вікна, розморожена система опалення – така дісталася спадщина. У Будинку культури, який був на балансі місцевого сільгоспкооперативу, працювала лише одна людина – директор. Чимало проблем нагромадилося і в школі – прогнилі вікна, дірявий дах…
За роки, що минули, Баннівка змінилася на краще. Уже понад десять років садок працює в цілорічному режимі, тут значно поліпшено умови для малят – з’явилися нові меблі, кухонне устаткування, ігрові майданчики.
– Ми навчилися розуміти, що це наша власність, – говорить Віктор Петрович. – Не приїде дядько з Одеси або Києва вирішувати питання, які виникають сьогодні в нашому селі. Ми потихеньку поміняли в дитячому садку вікна, двері, підлоги, вимостили діл. Цього року за рахунок сільської скарбниці запланували капітальний ремонт системи опалення, якій уже 40 років.
За останні роки Баннівка зуміла залучити п’ять проектів із фінансування соціальних об’єктів. Так, за допомогою закордонних грантів, коштів скарбниці та силами жителів села капітально відремонтовано школу – від даху до віконних рам. Біля школи самотужки й за допомогою спонсорів розбито прекрасний парк – із гойдалкою, лавами, ліхтарями.
Сьогодні у Баннівському будинку культури працюють два колективи зі званням «народний» – вокальний і хореографічний. У складі останнього танцюють 70 дітей, тобто щодругий школяр! Крім цього, створено чоловічий вокальний колектив, при БК працює клуб здорових захоплень – дуже популярний серед молоді останнім часом. У зв’язку з цим у найближчій перспективі Віктор Петрович будує плани переобладнати велике фойє БК під спортзал. Є у культармійців і етнографічний майданчик для роботи: один із будинків за допомогою народного депутата Антона Кіссе було придбано для потреб Будинку культури та перетворено на садибу-музей, де проводиться чимало свят.
– Не знаю, як у інших, а у нас усе гаразд: навіть придбали для дітей сценічне взуття, а спонсори пошили шикарні костюми для колективів, – говорить директорка БК Ніна Георгіївна Генчевська.
Вуличне освітлення, зокрема провулків, опрацьована система санітарного очищення – усе це довершує гарний вигляд Баннівки.
– Щотижня ми збираємо та вивозимо із села по чотири причепи сміття, – розповідає В. Генчев. – Це 160 причепів на рік. Якби не проводили цю роботу, вся територія довкола перетворилася б на суцільний смітник. По 35 гривень на місяць як самооподаткування дворів і допомога спонсорів, що надають техніку, – так розв’язали проблему.
Сільський голова дуже вдячний підприємцям рідного села:
– Головне їхнє завдання, звичайно, – платити податки, – говорить керівник. – Але якщо є бажання чимось допомогти, і не тому, що голова просить, – будь ласка. Наші підприємці виділяють продуктові набори 35 інвалідам. Базове сільгосппідприємство ТОВ «Ніка-інвест-агро» купує на Новий рік дітям 180 подарунків, причім дорогих. Ми дуже цінуємо цього інвестора, який не тільки взяв під оренду на обробку три тисячі гектарів ріллі, але й відроджує тваринництво, садівництво. У Баннівці є двісті корів дійного стада, яке планується збільшити до п’ятисот, 100 гектарів ліщини, плюс завод із виробництва пелетів. Для села це робочі місця, податки. Базове підприємство, а також фермери Сергій Кальчев, Георгій Кириленко та інші допомагають узимку очищати дороги від снігу.
Жителі Баннівки сьогодні всерйоз стурбовані прийдешньою адмінреформою: чи вдасться при об’єднанні сіл зберегти всі ті наробітки, яких досягнуто за останні роки?
– Щодня в нас виникають питання, з якими доводиться звертатися до сільської ради, – розповідає завідувачка дитячого садка Оксана Олександрівна Дияк. – Наприклад, про закупівлю харчових продуктів для збалансованого меню, про довіз питної води, відкачування каналізаційних стоків тощо. Одна справа, коли контора поруч, інша – якщо доведеться їхати за кілька десятків кілометрів. Це не тільки гроші, але й витрати часу. А скільки проблем виникне у жителів села, якщо орган місцевого самоврядування ташуватиметься в іншому населеному пункті?! Уже сьогодні ми бачимо всі мінуси пропонованої реформи, але я поки що не знаходжу жодного плюса. Якщо реформа не передбачає очевидних позитивних результатів для населення, навіщо її проводити?
Побоюється реформи й директорка школи, де навчаються 130 дітей.
Не складно порахувати, що середня наповнюваність класу – 13 осіб. Атестати зрілості одержують по 6-8 юнаків і дівчат на рік, і баннівці всерйоз побоюються, що школа після адмінреформи теж піддасться процесові «укрупнення».
– Але ж багаторічною спільною працею у нас створено для дітей прекрасні умови, – говорить директорка школи Анна Георгіївна Генчева. – Дітям тепло, затишно, вони обідають у шкільній їдальні лише за 4 гривні, а після уроків займаються у трьох шкільних гуртках, розвиваючи свої творчі здібності. Якщо будуть укрупнювати і школи, то нашим дітям доведеться щодня їздити на уроки на автобусі, чекати його на дорозі і в дощ, і в сніг, а це питання їхньої безпеки. Об’єднання сіл, мабуть, призведе до згортання позакласної роботи – не буде ж дитина їздити до іншого села, щоб позайматися в гуртку «Умілі ручки». Зруйнувати чинну систему роботи легко…
– Яким би видатним не був наш сільський голова, а на виборах усе одно переможе житель численнішого населеного пункту, люди завжди проголосують за «свого» кандидата, – говорить працівниця Будинку культури Жанна Іванівна Пундева. – У сусідній Василівці, наприклад, 4 тисячі жителів, у нас, у Баннівці – ледь більше однієї… Але проблема не тільки в цьому. У кожного села Придунав’я – особливий менталітет, спосіб життя, свої неписані закони. За таких обставин уникнути непорозуміння, образ, конфліктних ситуацій буде неможливо. В Україні й без того досить конфліктів.
– Нам пропонують адмінреформу, але не видно світла наприкінці тунелю, – підводить риску сільський голова В.П. Генчев. – Я себе ставлю на місце керівника кількох населених пунктів – як побудувати роботу? Тут у мене відразу виникають питання: чи варто в кожному селі утримувати окремий Будинок культури? Загальноосвітню школу? Як поділити бюджет, щоб не виникло дорікань? Зараз нам це вдається. А завтра?..
Сьогодні Баннівка – досить комфортне для життя село. Так, доходи працівників тут невеликі, тому багато які молоді люди, щоб поповнити сімейний бюджет, виїжджають на тимчасові заробітки.
Що буде після реформи? Яким чином селяни вирішуватимуть свої насущні проблеми? На жаль, про це можна тільки здогадуватися…
