Місцеві вибори: що змінилося?

У газеті «Голос України» опубліковано Закон України «Про місцеві вибори».

Про його особливості ми попросили розповісти нашого експерта – кандидата юридичних наук, голову адвокатської групи «Юр.комМ» Руслана ЧОРНОЛУЦЬКОГО.

Основні цілі й завдання нового Закону

 Впровадження ефективного правового регулювання порядку організації та проведення місцевих виборів відповідно до вимог Конституції України, з урахуванням рекомендацій міжнародних організацій, використанням практичного досвіду проведення минулих виборних кампаній.

 Актуалізація положень закону про місцеві вибори – у частині правового регулювання порядку проведення виборів сільських, селищних старост, територіальної організації виборів і керування виборним процесом у зв'язку з ухваленням Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад». 

 Проведення місцевих виборів відповідно до вимог Конституції України та з урахуванням особливостей реформи децентралізації місцевого самоврядування.

Особливості нового закону

 Впровадження процедури виборів міських голів великих міст у два тури й за принципом абсолютної більшості виборців, що проголосували. 

Абсолютна більшість голосів, поданих за даного кандидата, – це число, що становить більше половини (принаймні половина голосів плюс один голос) усіх поданих голосів разом узятих. Приклад: на виборах по даному виборчому округу подано 185000 голосів (абсолютна більшість у цьому разі – не менше 92501). За одного кандидата подано 143000 голосів, за другого – 42000. Перший кандидат у цьому разі одержав абсолютну більшість голосів.

 Зменшення граничної кількості депутатів місцевих рад. Загальний склад (кількість депутатів) місцевої ради корелюється із чисельністю виборців: 

1) до 1 тисячі виборців – 12 депутатів; 

2) від 1 тисячі до 3 тисяч виборців – 14 депутатів; 

3) від 3 тисяч до 5 тисяч виборців – 22 депутати; 

4) від 5 тисяч до 20 тисяч виборців – 26 депутатів; 

5) від 20 тисяч до 50 тисяч виборців – 34 депутати; 

6) від 50 тисяч до 100 тисяч виборців – 36 депутатів; 

7) від 100 тисяч до 250 тисяч виборців – 42 депутати; 

8) від 250 тисяч до 500 тисяч виборців – 54 депутати; 

9) від 500 тисяч до 1 мільйона виборців – 64 депутати; 

10) від 1 мільйона до 2 мільйонів виборців – 84 депутати; 

11) понад 2 мільйони виборців – 120 депутатів.

 Законопроектом зокрема передбачається, що місцеві вибори проходитимуть за наведеними нижче виборними системами.

1) Для депутатів сільських, селищних рад зберігається чинна сьогодні мажоритарна система відносної більшості в одномандатному виборчому окрузі. 

Відносна, або проста, більшість – найбільша кількість голосів, яку одержав один кандидат порівняно з іншими. Наприклад: на виборах за трьох кандидатів подано 1600 голосів; перший одержав 700 голосів, другий – 500, третій – 400. Відносну більшість одержав перший кандидат.

2) Для депутатів обласних, ра­йонних, міських, районних у містах рад – за пропорційною виборною системою із преференціями (вибори в багатомандатному виборчому окрузі, що збігається з територією Автономної Республіки Крим, відповідає області, району, місту, району в місті, за виборними списками місцевих організацій партій з одночасним висуванням кандидатів у територіальних округах, на які ділиться багатомандатний округ).

3) Для міських голів (міст, кількість виборців у яких довірнює або більша за 90000) – за мажоритарною системою абсолютної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

4) Для сільських, селищних, міських (міст, кількість виборців у яких менша за 90000) голів, сільських старостів – за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

 З метою проведення виборів депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад територія багатомандатного округу поділяється на територіальні округи, кількість яких дорівнює кількісному складові відповідної ради.

 З метою впорядкування територіальної організації виборів пропонується винести за межі виборного процесу формування складу територіальних виборчих комісій і утворення ними територіальних округів. За рахунок цього зберігається чинна тривалість виборного процесу – 50 днів.

 Висування кандидатів здійснюватиметься місцевою організацією політичної партії не більш ніж по два кандидати в кожному територіальному окрузі. При цьому всі кандидати в депутати, висунуті місцевою організацією партії в територіальних округах, включаються в єдиний виборний список кандидатів від цієї місцевої організації партії до відповідної ради.

 Пропонується встановити диференційований виборний бар'єр – 5% голосів виборців, поданих за виборні списки місцевих організацій партій у межах багатомандатного округу.

 Кількість голосів виборців, отриманих місцевою організацією партії й кандидатом, висунутим нею у відповідному територіальному окрузі, визначає рівень особистої підтримки кандидата. Відповідно, залежно від цієї підтримки буде визначатися рейтинг кандидата у виборному списку місцевої організації партії.

 Розподіл голосів між кандидатами від місцевої організації партії здійснюється відповідно до їхньої черговості у виборному списку, установленої рішенням територіальної виборчої комісії на основі рейтингу.

 Крім того, потреба у проведенні проміжних виборів буде відсутня. У разі дострокового припинення повноважень депутата, вибраним визнається наступний за черговістю кандидат у списку місцевої організації партії, складеному за результатами виборів відповідно до рівня підтримки кожного кандидата. 

 З метою підвищення прозорості та відкритості виборного процесу, недопущення порушення вимог стосовно «подвійного балотування» Законом пропонується задіяти можливості органів ведення Державного реєстру виборців у частині реєстрації кандидатів, поінформованості виборців про зареєстрованих кандидатів, передання підсумків і результатів голосування.

Вузькі місця нового закону 

 Виборець може проголосувати тільки в тому разі якщо він внесений до списку виборців. При цьому не зазначено механізмів розв'язання проблеми, якщо виборця не внесено до списку: як і в які терміни, яким чином можна реалізувати своє виборче право в альтернативний спосіб. 

 Права голосувати позбавили військовослужбовців-строковиків, громадян України, що проживають за кордоном, людей, що перебувають за судимістю в місцях ув’язнення. Причина: їх неможливо ідентифікувати з певною територіальною громадою за фактом постійного проживання. Дана норма по суті є порушенням Конституції України в частині права кожного громадянина, незалежно від його статусу й прописки, брати участь у голосуванні. 

 Подання кандидатур до складу тервиборчкомів визначається формою, затвердженою Центрвиборчкомом. Дана форма сьогодні ще не відома. 

 Насторожує той факт, що у тексті закону відзначено технічні неточності при поданні інформації про кандидатури до виборчкомів не є підставою для відхилення цих кандидатур. Немає Порядку визначення, що є технічною неточністю. Відсутність останнього може бути джерелом для фальсифікацій. 

 Незрозуміло, яким чином будуть здійснювати контроль над виборними фондами кандидатів.  

 Заборона виборцям, які в день виборів перебувають не на своїх виборчих дільницях за місцем прописки, брати участь у голосуванні за заявою на іншій дільниці в іншій області, є порушенням Конституції України в частині свободи пересування та свободи голосування. Положення частини третьої статті 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців» не застосовується на місцевих виборах.

 Незрозумілі мотиви обмеження ефірного часу й газетної площі розміром не більше 20% для розміщення передвиборної агітації партій і кандидатів. Дані обмеження можуть перешкодити кандидатам і партіям, що не мають своїх ТБ-каналів і газет, одержати доступ до ЗМІ.  

 Стаття 68 говорить, що партія й кандидат можуть створювати свій виборний фонд, згідно з Порядком, прописаним у законі. Однак самого Порядку в тексті закону немає. 

 Зазначено, що для виборного фонду відкривається один поточний накопичувальний рахунок. Але для того, щоб кошти витрачати, необхідно відкривати ще додатково поточні рахунки, звідки з єдиного рахунку будуть перекидатися кошти. У законі не зазначено принципів цільового використання й відкриття рахунків витрачання виборного фонду. 

 Кандидат і партія призначають розпорядника коштів виборного фонду. Такий розпорядник повинен вести документальний звіт приходу й витрати коштів. Однак ні НБУ, ні КМУ поки що не затвердили Порядок роботи виборних фондів й обліку таких коштів. Звідси незрозумілі система й методика роботи розпорядника виборного фонду, невідомі ступінь його відповідальності і обов'язки. 

 Незрозуміла процедура заперечування результатів виборів. Закон пише, що можна заперечувати їх в Центрвиборчкомі і в Адміністративному суді. Проте не прописано механізмів і не встановлено критеріїв, за якими треба звертатися в конкретному випадку – коли до Центрвиборчкому, а коли до суду.

 Загалом закон не дає чіткого визначення, які докази й факти є обґрунтованими при поданні скарги до тервиборчкому.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті