У Рені при будівництві дитячого ігрового майданчика на вулиці Рози Люксембург знайшли скарб – 50 тисяч радянських рублів 1961 року випуску. Власник цієї суми міг купити п'ять найпрестижніших у Радянському Союзі авто «Волга» – ГАЗ-24. Втім, про все до ладу.
Виходили на роботу о шостій ранку
Торік підприємець Ігор Плехов розпочав будівництво сімнадцяти дитячих ігрових майданчиків, переважно на околицях. Під час розчищення пустиря на вулиці Рози Люксембург було вивезено 30 вантажівок сміття.
– Вкотре приїхавши на об'єкт, я побачив, що діти бігають із пачками купюр, – розповідає Ігор.
За словами жительки даного мікрорайону, багатодітної матері Зінаїди Сарабеєвої, багато років тому тут жила родина Калініних, яка вже відійшла в інший світ.
– Вони жили дуже скромно, заощаджували не тільки на шматку хліба, але й на шматку мила – судячи із зовнішнього вигляду, – говорить Зінаїда. – Про те, що гроші були накопичені саме цією родиною, свідчить той факт, що 50 тисяч рублів були загорнуті у бланки накладних залізничної станції Рені, де працювала Калініна. На документах навіть було зазначено її прізвище.
…У день урочистого відкриття майданчика про скарб ніхто й не згадав. Мабуть тому, що насправді тут було знайдене добро іншого роду.
– Ми раді, що знайшли однодумця в особі Ігоря Плехова, який вклав особисті кошти у будівництво, – говорить багатодітна мама. – Усі жителі нашого мікрорайону брали активну участь у роботі. Пісок завезли – наші чоловіки озброїлися тачками й лопатами й рівномірно розподілили його по всій ділянці. Два тижні жінки виходили сюди з фарбами й пензликами, причому починали працювати з щостої ранку, поки не так припікає сонце. У результаті спільних трудів вийшла прекрасна зона відпочинку! Навіть не думали, що вийде так красиво.
Звитяга міста здобуває
…Шістнадцять років тому Ігор Плехов втрапив в аварію і зазнав серйозної травми хребта. Доля посадила молодого чоловіка в інвалідний візок.
– У перші два роки я пережив усе те, що переживає будь-яка людина в аналогічній ситуації – розпач, небажання жити й боротися, – згадує Ігор. – Але тепер можу пишатися тим, що не опустив руки. Разом з мамою розпочав свій бізнес, маючи «стартовий капітал» 200 доларів. Сидячи в інвалідному візку, створив у своєму місті двадцять робочих місць, усі люди оформлені на роботу офіційно, одержують зарплату вище середньої. У якусь мить я запитав себе: а хіба на мене не поширюється принцип соціальної відповідальності бізнесу? Хіба я не можу вийти за межі своїх суто комерційних інтересів і зробити щось добре для свого міста? Звісно що можу!
Свої перші соціальні проекти Ігор Плехов почав торік із рідної околиці, яку називають «магалою». Люди тут не розбалувані увагою. Ігор почав будувати дитячі майданчики, автобусні зупинки, підсипати щебенем розмиті дощами дороги. Часто люди навіть не знали, чиїм коштом виконувалися роботи. А Плехов і не прагнув себе рекламувати.
– Для мене набагато важливішим було моральне задоволення – відчуття, яке може дати далеко не будь-який бізнес, – говорить він. – Так, ми не маємо сил розв'язати глобальні проблеми. Але внести свою лепту в те, щоб життя в місті стало кращим, ми спроможні. Одна мудра людина сказала: «Нічого не змінюється, аж поки хтось не починає змінювати. І іншого способу щось змінити просто не існує».
