Уже два роки діє міжнародна просвітницька програма Тоні Блера «Face to Faith» («Обличчям до віри»). Назва проекту колишнього британського прем’єра не має релігійного підтексту, а підкреслює його духовно-гуманістичний характер, націленість на чесне та глибоке розуміння світу в усьому його розмаїтті, порозуміння між людьми різних культур. Добре, що сучасні засоби телекомунікації дозволяють у режимі онлайн спілкуватися людям, які перебувають у різних точках планети.
Однією з таких точок на карті проекту відтепер є Ізмаїл, а двигуном, промоутером спілкування наших юних земляків із їхніми закордонними однолітками стала вчителька англійської мови ЗОШ №1 ім. О.В. Суворова, відмінник освіти України Ірина Хом’якова. Завдяки міжнародним педагогічним зв’язкам Ірини Павлівни й відбувся телеміст, що зв’язав спеціалізовану загальноосвітню школу в Ізмаїлі з двома навчальними закладами в Йорданії – коледжем ісламської освіти і школою «Мона Оде». Йорданську сторону представляли три десятки учасників, наших дев’ятикласників було вдвічі менше.
Однак перевага була тільки чисельною. Ізмаїльці сходу повели бесіду. Діло було 9 березня, і темою телезустрічі стало як саме жіноче свято, так і становище жінок у наших країнах. Українські школярі розповіли про те, як відзначили Міжнародний жіночий день в Ізмаїлі та в їхніх родинах. Йорданські дівчатка і хлопчики дуже зацікавилися нашими традиціями вшанування жінок. У них аналогом 8 Березня можна вважати День матері.
Перейшли до становища жінок у наших країнах і із задоволенням довідалися, що в обох випадках вони мають рівні із чоловіками права, можуть брати участь у громадсько-політичному житті держави. Але йорданських дівчаток цікавили персоналії: жінки-героїні, жінки-лідерки в українському суспільстві. Ізмаїльці розповіли про Лесю Українку, а із сучасних жінок-політиків назвали Юлію Тимошенко. А що вона зробила для країни? – відразу поцікавилися з Йорданії, де, видно, саме по собі досягнення високого становища в суспільстві не вважається політичним успіхом.
Говорили про традиції наших народів. Одна з українських учасниць розповіла про вишиванку (в якій вона, до речі, була), а мусульманські дівчатка – зокрема, про необов’язковість, добровільність носіння хіджабу – спеціально зав’язаної головної хустки, яку ми, проте, бачили на багатьох із них.
Завдяки зустрічі її українські учасники довідалися не тільки про рівноправність жінок у країні їхніх телевізійних візаві, але й про те, що там працюють лише 10% жінок, а зелений колір є національним…
Взагалі ж наші учасники виявилися на висоті, говорили докладніше, розгорнутіше. Йорданські співрозмовники відповідали швидко, але коротко. Хоча англійською вони володіють краще.
Підбиваючи підсумки телемосту, ізмаїльські школярі були одностайні у зміцненому бажанні й намірі працювати над своєю англійською та спілкуватися з однолітками з інших країн.
Скоро вони матимуть таку можливість. Наступний телеміст – зі школою у Великій Британії.
