Чи зараховується до страхового стажу час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах?
Страховий стаж, починаючи з січня 2004 року, враховується за умови, що особа підлягала обов’язковому державному страхуванню та за неї сплачувалися страхові внески (за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку). В ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (09.07.2003; №1058-IV; далі – Закон) визначено коло застрахованих осіб. Студенти, слухачі навчальних закладів за Законом не є застрахованими особами. Отже, і періоди навчання після 1 січня 2004 року не зараховуються до страхового стажу при обчисленні розміру пенсії.
Згідно з пунктом «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (05.11.1991; №1788-XII) час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах із підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі зараховується до стажу роботи.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Особи, які навчаються, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Чи можливо підтвердити трудовий стаж показаннями свідків за відсутності трудової книжки або записів у ній?
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі – Порядок) передбачено підтвердження трудового стажу показаннями свідків.
Пунктом 17 Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв’язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника за спільною з ним роботою на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених із місць постійного проживання в у 1930-ті–1940-ві роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника за спільною з ним роботою на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За відсутності документів про час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового утримання в період війни осіб, у тому числі дітей, примусово вивезених із тимчасово окупованої території у період Великої Вітчизняної війни, проживання в м. Ленінграді в період його блокади з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року зазначені періоди можуть бути встановлені на підставі показань одного або більше свідків, які мають у своєму розпорядженні відповідні документи (довідки, видані архівними установами, органами Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки або МВС за місцем прибуття зазначених осіб до України, евакуаційні посвідчення, мобілізаційні розпорядження тощо).
