Опублікований минулої п’ятниці на сайті Державного департаменту США санкційний список провідних російських компаній оборонної та стратегічних галузей знову, як і в липні цього року, потрапив на перші шпальти європейських видань. Але нинішній, жорстокіший, санкційний пакет не викликав такої хвилі критики з боку преси Старого Світу.
«Свіжими санкціями США нашкодили самі собі, а не Росії, – писало три місяці тому видання «Дойче Веллє».– Санкції не було погоджено із традиційними союзниками США, не було враховано їхніх інтересів». Цитуючи німецький «Шпігель онлайн», авторка тодішнього огляду підкреслювала, що «санкції США вже завдали непрямих збитків. Серед таких – зіпсуті американсько-німецькі відносини. Понад третина постачань газу до Німеччини десятиліттями надходить із Росії. Навіть канцлерка Анґела Меркель, яку важко запідозрити в симпатії до Путіна, виступила проти ухвалення документа, адже той не лише націлений проти німецько-російського проекту газогону «Північний потік-2», а й проголошує пріоритетним експорт американських енергоресурсів заради створення американських робочих місць».
Отже, вважала авторка, Сполучені Штати просувають санкціями власні економічні інтереси. Навіть кричуща назва матеріалу – «До України це все стосунку не має» – підкреслювала основну тезу оглядачки, мовляв США насправді просто розпочали економічну війну проти свого найнадійнішого союзника – ЄС.
Ще 13 жовтня на сторінках того ж самого «Шпігель онлайн» заступник голови Вільної демократичної партії (ВДП, що представляє ліберальне політичне крило Німеччини, доволі маргінальне) Вольфґанґ Кубікі переконував німецького виборця в тому, що «санкції, введені проти Росії за анексію Криму, є помилкою. Лише дитина може повірити в те, що Росія поверне Крим, якщо санкції триватимуть достатньо довго». А отже, вважає він, санкції мають бути скасовані, а всі питання слід вирішити шляхом «культурного діалогу».
Втім, сьогоднішні жорсткіші санкції той самий «Шпігель онлайн» коментує вже в іншому ключі. «Серед партнерів за «Ямайською коаліцією» (так за традицією в Німеччині називають коаліцію партій ХДС/ХСС, ВДП та «Зелених», бо їхні партійні кольори – чорний, жовтий та зелений – нагадують прапор Ямайки) побутує жорстке несприйняття ідеї будівництва російського газогону. Нова коаліція не мусить розглядати це питання з комерційної точки зору», – вважає один із лідерів ХДС Норберт Рьоттґен. Віце-президент партії «Зелених» Олівер Крішер упевнений у тому, що «Північний потік-2» гальмує розвиток альтернативної енергетики і являє собою яблуко розбрату для Європи. «Проект лише збільшує залежність Європи від автократичного режиму Путіна», – наголошує він. Цікаво, що майже в унісон із попередніми оглядачами на перегляді проекту наполягає і колега вищезгаданого Кубікі за ВДП Майкл Лінк. «Вільні демократи» хотіли б бачити ЄС не так залежним від російської енергетики та прагнуть запровадити нарешті єдину енергетичну політику Союзу. Обидві ці мети суперечать «Північному потокові-2», – вважає він. Та й про ставлення Ангели Меркель до проекту російського газогону «Шпігель онлайн» сьогодні пише геть інші, ніж не так давно писав, речі: мовляв, «Північний потік-2» лобіювався тодішнім міністром економіки Зігмаром Ґабріелем від СДПН, а сама пані канцлерка займалася ним вимушено, попри власне негативне ставлення до проекту.
Чи така зміна акцентів в оцінках пов’язана з тим, що Сполучені Штати вперше з 2014 року не стали погоджувати санкційні списки з партнерами, поставивши крапку у грі в конкуренцію між Старим та Новим світами, і Європа погодилася з таким результатом? А чи вся контроверзійна риторика німецьких політиків втратила сенс після виборів, формування коаліції та змін у партійній ієрархії її членів?
У чужі голови не залізеш. Втім, ясно лише одне: санкціям бути й далі, і на користь економіці Росії вони не підуть. Цими днями вона змушена була згорнути програму видобування газу та нафтопродуктів на шельфі Чорного моря, бо забракло технологій.
Чи стосується це насправді України? Вважаю, що стосується безпосередньо, що б там не писала «Дойче Веллє».
