Обличчя під знаком питання

Вже цитоване колись нами популярне видання «Лос-Анджелес Віклі», засноване аж 1978 року, переживає тепер не найкращі часи. Нещодавно у газети змінився власник – подія надзвичайна навіть для американських ЗМІ. 

Читачі в усьому світі однаково звикають до стилю газети, обирають серед авторів улюбленців. Навіть чекають на думку «свого» оглядача чи коментатора стосовно резонансних подій, аби потім переповісти її приятелям як власну.

Зрозуміло, що друзі видання приділили змінам значну увагу. Але сюрпризи для них на цьому не скінчилися. Лос-анджелесців стурбувало те, що нові власники схотіли залишитися невідомими і навіть не привітали своїх постійних читачів. Ба більше, портрети журналістів, що традиційно супроводжували авторські матеріали, теж десь поділися, зникнувши з сайту. 

«Кому належить видання, яке ви зараз читаєте? – звертається до читачів журналістка Кейт Плосек. – Ви повинні цікавитися цим незалежно від назви газети. Латинську фразу «cui bono» принагідно можна перекласти як «кому вигідно», – завжди корисно це з’ясувати, бо лише тоді ви зможете прийняти розумне рішення».

Кейт має рацію, коли каже, що сьогодні мало просто дізнатися про факт, аби взяти його до уваги, – джерело інформації також має значення. Іноді навіть вирішальне. «Нові власники «Лос-Анджелес Віклі» не хочуть, щоб ви знали їх в обличчя. Вони ховаються від вас, – веде далі журналістка. – Їхні голови сховані під великими чорними пакетами з намальованими на них знаками питання».

За тиждень чи два нова редакція заспокоїла читачів тижневика: «Аж надто багато пліток навколо нових власників газети. Кажуть, що її придбав чи то російський олігарх, чи то хтось із оточення Дональда Трампа, чи то навіть супротивник Гаррі Поттера «темний» лорд Волдеморт. Плітки поширюються. Дехто бреше, що видання купили з якоюсь паскудною метою. Це не так», – написав один із нових власників видання Брайан Кейл, колишній працівник «Ньюз Груп» із Південної Каліфорнії. 

Втім, обличчя Кейла на сайті газети й досі сховано під стандартним зображенням знаку питання. Крім себе, Кейл назвав прізвища ще шістьох інвесторів, серед яких два адвокати, два девелопери нерухомості, філантроп і непомітний інвест-банкір. Дещо дивна компанія бажає знову побачити «Лос-Анджелес Віклі» успішним виданням, бо, за словами самого Брайана Кейла, сьогодні воно занепадає.

«Засоби масової інформації в цифрову добу залишили друковані видання далеко позаду. Аби журналістські голоси зазвучали по-новому, звичайну газету з веб-сайтом ми перетворимо на сучасний цифровий канал мовлення з якісною поліграфічною складовою. У нас попереду багато роботи, і я дуже хочу рухатися вперед разом із чудовою командою нинішніх працівників газети, що радо приєдналися до мене на цьому шляху. Невдовзі ми поділимося з вами нашими успіхами», – написав новий редактор.

Втім, згадана Кейт Плосек, зауважуючи, що редакторська замітка була оновлена після виходу її власної публікації, руйнує цю ідилічну картинку, де старі працівники радо зустрічають нових власників і пліч-о-пліч із ними крокують у сяючу блакить майбутнього. «Нові власники звільнили дев’ятьох працьовитих журналістів, – пише вона. – Навіщо? Зі спортивного інтересу? З помсти? Або щоб просто оновити редакцію? Чи була у власників на те поважна причина? Ми не знаємо. Ви також не знаєте. І ніхто не знає, крім них самих. То кому ж належить це видання? Відповіді досі катма».

Друковане слово має здатність впливати на думки сотень тисяч, навіть мільйонів людей. У руках недобросовісних політиків засоби масової інформації стають інструментом насильства над вільним волевиявленням, у руках злодіїв – засобом ошукання та маніпуляцій. У руках ворога ЗМІ перетворюються на справжню зброю, що формує в суспільстві вигідний супротивникові дискурс. Ця зброя може сіяти в масах зневіру в майбутньому, може провокувати на злочин, на згубні вчинки. Зрештою, може примусити здати власну країну супостатові без жодного опору. Українці, що вже четвертий рік поспіль перебувають у самому пеклі інформаційної війни, це добре усвідомили.

Рубрика: 
Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті