На плантації томатів в СВК “Прикордонник” минулого літа ми їздили дивитися як на диво. Поле на 4 гектари було червоним! Ефективність крапельного зрошення, впровадженого цим господарством вперше, здавалося, була очевидною.

Але ось овочеві жнива минули, і після перевірки вийшло, що “Прикордонник” не може розрахуватися за обладнання – систему зрошення, отриману в кредит. Як?! Виростили такий урожай і залишилися без прибутку? Вийти усього-на-всього “по нулях”? Чому? Пояснити ситуацію ми попросили керівника сільгосппідприємства М.О. АЛЕКСАНДРОВА .

- Передусім, хочу відзначити, що на обласній науково-практичній конференції щодо питання впровадження інтенсивних технологій в овочівництві нам надали не зовсім вірну інформацію, - говорить Микола Олександрович. – Спеціалісти Одеського інституту агропромислового виробництва переконували нас в тому, що система крапельного зрошення обійдеться господарству у 20 – 25 тисяч гривень. Насправді ж вона коштувала удвічі дорожче. Звичайно, це вже деталі. Стратегія ж така: сільське господарство має дружити з наукою. Чому наш кооператив вирішив серйозно зайнятися овочівництвом? По-перше, на півдні Одещини достатньо землі, сонця і водоймищ. По-друге, наш край густонаселений, і впровадження трудомісткого виробництва, яким є овочівництво, - це шлях вирішення проблеми безробіття, зняття соціального напруження. По-третє, жителі села Орлівка традиційно займаються обробленням овочів, в селян накопичено великий досвід. Тому СВК “Прикордонник” – єдиний у Ренійському районі – вирішив у 2003 році застосувати крапельне зрошення на площі 5 гектарів. До речі, за досвідом роботи я навіть їздив до Ізраїлю. Там на крапельному зрошенні все – навіть декоративні дерева вздовж доріг.

- Миколо Олександровичу, минуле літо було дуже сприятливим для овочівників. Навіть для тих, кому крапельне зрошення поки що тільки сниться. СВК “Прикордонник” отримав прекрасний урожай. Але, наскільки я знаю, у вас утворилися дуже великі проблеми зі збутом.

- На крапельному зрошенні ми вирощували огірки і помідори. Розраховували, що до часу дозрівання урожаю почне роботу консервний завод у селі Плавні, котрий реконструювався. У нас була домовленість про постачання сировини. До речі, для того, щоб у заводчан було більше часу, ми навіть висадили культури на два тижні пізніше оптимальних термінів. Але, на жаль, завод не зміг прийняти наші огірки. А ми виростили понад 20 тонн. Частину урожаю вдалося продати у роздріб. Однак ринок у минулому році, сприятливому для овочівництва, був перенасичений, і значну частину урожаю ми згодували свиням. Цієї весни ми, звичайно, посадимо огірки якомога раніше – щоб урожай дозрів тоді, коли на нього ще тримаються хороші ціни. А коли піде масове збирання, вже будемо оптом здавати на переробку.

Тепер про томати. Навіть візуально можна було визначити, що наше поле дало набагато більше продукції, ніж ті, що традиційно поливалися дощувальними установками “Дніпро”. Але тут, я вважаю, нас підвела організація праці, так званий людський фактор. За полями було закріплено бригаду з 15 чоловік – працівників СВК, котра, крім того, мала ділянки на виноградниках. Коли дозрів урожай томатів, виявилося, що його... нікому збирати. Помідори на ринку були по 80 копійок за кілограм – збирайте, возіть, продавайте! 25% доходу, відповідно з договором, - ваші! А на роботу виходили 3 – 4 працівники... Тут пішли дощі, і дозрілі плоди пропали. Я себе запитую: чому? Відповідь стара як світ: “не моє – не шкода”. Я ще раз переконався в тому, що колгосп до добра не доводить, особливо у овочівництві, де безліч трудомістких процесів, де багато залежить просто від ставлення людини до справи. Були випадки, коли під час прополювання помідорів через елементарну недбалість, необережність сапою пошкоджувалося обладнання. На своєму городі під час прополювання господар зайвий раз нахилився б, відсунув би поливальний шланг...

- Можливо, були і порушення технології?

- Як я вже сказав, навесні пізно посадили овочі. Був випадок – два тижні не надходила вода. Але все ж таки багато вимог виконали. Наприклад, ми добре підготували грунт під город – внесли на кожний гектар по 100 тонн органічних добрив.

- Крапельне зрошення у Ренійському районі вперше було застосовано у селі Нагірне і в перший же рік дало прекрасні результати...

- Так, адже там цим займався приватник на своєму власному городі. А в нас – великий СВК, котрий, повірте мені, нічим від колгоспу не відрізняється. Де-юре сільчани стали пайовиками. Але відчуття господаря не прокинулося.

- Будемо вважати, початок із зрошенням невдалий. Але, гадаю, вас, Миколо Олександровичу, це не зупинить. Які плани на нинішній рік щодо інтенсивного вирощування овочів? Зрештою, ви повинні розрахуватися за наданий цільовий кредит.

- Попросимо його пролонгувати. Роботи навесні в полі необхідно почати якомога раніше. Ми прийшли до висновку, що на крапельному зрошенні треба вирощувати не одну-дві, а якомога більше культур. Нам треба з усією серйозністю поставитися і до проблеми збуту продукції. Консервний завод, про котрий я говорив, уже працює, і в цьому сезоні, гадаю, прийме вирощену продукцію з Орлівки. І, звичайно, необхідно знайти таких людей, котрі серйозно поставляться до вирощування овочів за інтенсивною технологією. Це – перспективна справа. У зоні ризикованого землеробства ми не можемо покладатися на милість природи. Крапельне зрошення широко впроваджується на Миколаївщині і Херсонщині. Гадаю, що наша область не повинна відставати. Добре, що створено асоціацію “Овочі Одещини”. Овочі, якщо серйозно, по-науковому ними займатися, дадуть високий економічний ефект.