А я ще на тій війні

Я знаю війну не з книг і кінофільмів. Був два роки в страшній окупації із матір'ю й молодшим братом у Сумській області. Пам'ятаю, як відступали німці, як свистіли, тенькали і співали кулі...

Велике спасибі Червоній Армії. Тричі мене збиралися вбивати фашисти й самі ж «помилували». Двічі намагалися погнати до Німеччини. Але мені дивом вдалося залишитися на Батьківщині. Спасибі й добрим людям, і матері. Ми, залишаючись під ворогом, ніколи не втрачали віри в те, що наші повернуться.

Пишу, а сльози виступають на очах...

Незабаром ми будемо святкувати 60-річчя Великої Перемоги. Її здобували й ті, хто загинув у атаці, або в контратаці, помер у концтаборі, й ті, хто дожив до 9 Травня.

Цей подвиг звершила Червона Армія, цей подвиг звершили мільйони розстріляних жінок, дітей, стариків. Сьогодні нам важливо віддати данину пам'яті тим, кого позбавила життя проклята війна. І оточити піклуванням тих, хто кував Перемогу й дожив до наших днів.

Весна. Парад, что в честь Победы,

Уста в улыбках и вине.

А я бегу, бегу сквозь беды,

Ведь я еще на той войне.

Выпуск: 

Схожі статті