Вже готувалися до зими…

На початку осені радянські війська і жителі Одеси героїчно відбивали наступ фашистсько-румунських військ. Чорноморський флот забезпечував морське з’єднання і прикривав Одесу з моря. Майже 55 тисяч одеситів вступили до народного ополчення та винищувальних батальйонів.

24 вересня становище на фронті стабілізувалося. Лише на окремих ділянках (р-н села Дальник, Болгарські хутори, Нова Дофинівка) ворог ще намагався атакувати, але всі його атаки були відбиті з великими для нього втратами.

Одеса готувалася до зими. Але ситуація в районі Кримського півострова була раптово ускладнена проривом німцями Перекопських позицій і Турецького валу. Виникла загроза захоплення Криму. У цьому випадку постачання боєприпасів і спорядження для захисників Одеси стало б неможливим. Тоді радянське командування прийняло рішення евакуювати війська з Одеси і направити їх в район Кримського півострова.

У ніч на 1 жовтня найбільш боєздатну 157-ю стрілецьку дивізію почали перекидати в Крим, не чекаючи плану евакуації. Вже ввечері перші частини дивізії завантажилися на військовий корабель «Україна» і в супроводі тральщика ТЩ-13 і двох сторожовиків відбули до Севастополя. 3 жовтня на транспорті «Грузія» в Севастополь пішли останні дивізіонні підрозділи. 

Початковий план евакуації передбачав послідовне відведення військ на тилові позиції з відправкою їх у Севастополь: спочатку 25-ї Чапаївської і 2-ї кавалерійської дивізій. Другим етапом — 95-ї і 421-ї дивізій. Для прикриття відходу військ передбачалося використовувати берегові батареї, авіацію і корабельну артилерію Чорноморського флоту. Після відходу останніх суден – берегові батареї підірвати, артилеристам піти на шлюпках. Але в такому разі місто, порт, місця посадки військ і самі транспорти виявилися б під згубним вогнем ворожих батарей та авіації. Потрібен був інший варіант. І його було знайдено. 8 жовтня було прийнято рішення: евакуація одним ешелоном у ніч на 16-те жовтня.

Другого жовтня відійшов у вічність чи не останній на півночі регіону захисник Одеси, любашівчанин Дмитро Захарович Волошин. Місяць не дожив ветеран до свого 97-річчя. Книгу спогадів про 73 героїчні дні оборони Південної Пальміри залишив він у спадок нащадкам. Д.З. Волошин воював у складі 2-ї кавалерійської дивізії санінструктором. Отримав поранення і останнім ешелоном був евакуйований на крейсері «Червона Україна» в Крим, обороняв Севастополь. Пережив гіркоту полону, витримавши усі поневіряння. Знову пішов на фронт і майже дійшов до Берліна.

Выпуск: 

Схожі статті