Бібліотеки є у всіх загальноосвітніх школах. Різниця тільки в тому, що в одних вони перетворились суто на книгосховища, звідки в потрібний момент видаються підручники. Інші ж стали центрами культурно-освітньої та масової роботи.
У приміщенні бібліотеки Савранської ЗОШ І – ІІІ ступенів завжди людно. Сюди впродовж дня постійно заходять учні, вчителі і просто мешканці селища, яким потрібна та чи інша книга, певна консультація, або ж якась довідка.
Бібліотекарки Тетяна Павлівна Бардієвська та Галина Олексіївна Деркач намагаються задовільнити потреби всіх відвідувачів. А їх у них чимало. Лише постійних читачів 1080. Та й фонд досить солідний: понад 40 тисяч підручників і 15 тисяч примірників художньої літератури.
Зайти до них вирішила під час уроку, щоб не відривати від роботи. Проте, один хлопчик виписував щось із енциклопедичного словника, а дівчинка гортала підшивку газет, явно підшукуючи необхідні матеріали.
Тільки встигла дізнатись, що Тетяна Павлівна працює тут 14 років, хоч загальний бібліотечний стаж сягає за 30, а Галина Олексіївна прийшла сюди зразу після училища 27 років тому, як дзвінок оголосив про початок перерви. Буквально через дві хвилини до кімнати ввійшла група старшокласниць. Дівчатка зразу ж почали “атакувати” господинь цього закладу.
- Ви, напевне, часто тут буваєте? – звернулась я до школярок.
- Авжеж, - майже одноголосно відповіли дівчатка.
- Я, наприклад, навчаюсь в Малій академії наук, - повідомила Інна Півторак, - і мені потрібно дуже багато всілякої літератури. Скажімо, писала я дослідницьку роботу “Козацька держава”, так левову частку необхідних матеріалів брала тут.
- Ми завжди звертаємось сюди, - до розмови долучається Іра Чабан, - при написанні наукових робіт, рефератів тощо.
І ніби підсумовуючи сказане подругами, Настя Бондар додає:
- Вони завжди нам допомагають. Навіть не уявляю, як можна було б вчитись без наших бібліотекарів.
Дзвінок кличе учнів на урок, а я залишаюсь з бібліотекарями у царстві книг. Жінки охоче розповідають про ті заходи, які провадять з дітьми. Це й літературні вечори, й різні конкурси, вікторини. До речі, обидві – дуже ліричні натури, так що тут часто звучить поезія. Нещодавно, наприклад, на базі цієї бібліотеки проводився методичний семінар, в якому брали участь всі бібліотекарі району, вчителі-філологи, учні. Усний журнал “Поезії звуки чарівні” полонив усіх присутніх. На його трьох сторінках прозвучала поезія українська, зарубіжна, вірші рідного краю.
Тетяна Павлівна та Галина Олексіївна не просто видають книги чи відбувають свої робочі години, вони масовими заходами, індивідуальним спілкуванням виховують у дітей любов до прекрасного, вчать своїх читачів бути добрими, розумними, чуйними. Ставляться до них, як до рідних дітей.
Турбує бібліотекарів те, що у фонді малувато словників, довідково-енциклопедичного матеріалу, художньої літератури для початкових класів.
Про службовий неспокій бібліотекарів, свідчить ще й те, що вони щорічно беруть участь у Всеукраїнському конкурсі по збереженню підручників “Живи, книго!” Слід зазначити, що кожен раз виборювали призові місця. В поточному році теж включились в цей конкурс. І сподіваються на успіх. Та при їхньому старанні й бути інакше не може. Хоча для них найвищою відзнакою є те, що діти вважають їх своїми першими помічниками, що двері до їхнього храму знань не зачиняються впродовж всього дня. І так з року в рік.
