Нещодавно відбулася перша звітно-виборна конференція аграріїв – співзасновників асоціації “Сільськогосподарські підприємства Одеської області”, що була створена понад чотири роки тому.
Сьогодні до цієї громадської організації ставлення далеко не однозначне. В окремих сільських районах, якщо і не ігнорують її привселюдно, то виявляють до неї свою певну байдужість. Зокрема, то несплатою за всі чотири роки досить скромних членських внесків, то неявкою їхніх представників на робочі засідання, звітно-виборну конференцію.
Але такої позиції дотримуються небагато аграріїв. У більшості районів, і про це говорили делегати конференції, ратують за подальший розвиток цього громадського інституту, його активнішу участь у розв’язанні невідкладних проблем агропромислового комплексу.
Це повинні бути і колективні звертання на адресу вищих органів влади, і вимоги впроваджувати на практиці вже ухвалені закони про підтримку сільськогосподарського виробництва, розвитку інфраструктури села, соціальний захисток його жителів.
Наприклад, у Законі України “Про підтримку державою сільського господарства України на 2001 – 2004 роки” передбачалося виділяти на розвиток аграрного сектора 5 відсотків видаткової частини державного бюджету, а фактично не виділявся навіть і один. В результаті не виконуються багато довгострокових галузевих програм. Така ж ситуація складається і в поточному році.
У своїх виступах керівники ПСП “Перемога” Балтського району М.Г. Усатенко, СВК “Дружба” Саратського району Г.Г. Чиклікчі, ЗАТ “Агрокомпанія “Свобода” Ізмаїльського району, Герой України В.Д. Видобора та інші делегати відзначали, що сьогодні село переживає неймовірні труднощі і, незважаючи на високий врожай минулого року, багато сільгосппідприємств не можуть нормально і в потрібний термін проводити весь комплекс весняно-польових робіт.
Називалися численні приклади про саботування Угоди про виділення пально-мастильних матеріалів за встановленою ціною 2400 гривень за тонну. Їх у районах одержують якісь десятки тонн, а окремим господарствам таке пальне взагалі не дісталося. Їх змушують йти на ринок, де ціни майже у півтора рази вищі.
Та ж історія і з добривами. Добре, що є під боком Одеський припортовий завод, який за розумною ціною відпускає сільгосппідприємствам карбамід. А на інші добрива ціни не лише не знизилися, як було обумовлено аналогічною Угодою, але і значно зросли . І сівбу доводиться проводити “на голодному пайку”, та й підживлення озимих може провадитися не на всій площі.
З гнівом говорили представники господарств про сформовану систему виділення кредитів. На обумовлені 17 відсотків річних банки під всіляким приводом не йдуть. Більше того, беруть ще 6 відсотків страховки, до 7 відсотків – комісійних. Ось і виходять всі 30 відсотків. Ну чим не здирництво?!
Ось чому кредитами на сьогоднішній день користується від сили кожне четверте сільгосппідприємство. А щодо фермерів, то до банку по допомогу звертаються лише деякі з них.
Особливе занепокоєння в аграріїв викликали останні акції щодо зниження цін на м'ясо та його безмитне ввезення через кордон. За такої ситуації, говорили делегати, недалекий той день, коли зникне в області остання тваринницька ферма.
- На практиці ось що виходить, - підкреслив у своєму виступі М.Т. Усатенко. – У нас м'ясо купували за 13 гривень, а продавали за 30 і більше. Тож непомірні ціни створювали не ми. Але саме виробничників зробили в усьому винними. І при формуванні нових цін ущемили не перекупників, всіляких ділків, які наживаються на сільгосппродукції, а товаровиробників. Закупівельні ціни з 13 знизили до 8 гривень. А за такої умови сьогодні жодна ферма не може бути рентабельною. Отже, і займатися виробництвом м'яса мало хто буде. Хіба так треба будувати державну політику щодо аграріїв?
З особливим болем і тривогою делегати конференції говорили про ситуацію на селі, яка склалася. Вся соціальна сфера залишилася практично безгоспною. Багато господарств розвалилися й опікувані ними клуби, бібліотеки, медпункти, дошкільні установи, спортивні споруди або закрилися, або ледве животіють. Їхня спеціальна передача на баланс сільських рад ситуацію не рятує. У місцевих органів самоврядування сьогодні немає коштів навіть на своєчасну виплату зрослої зарплати. Ось чому села спорожніли, молодь у масовому порядку виїжджає на заробітки, а старі, що залишаються, ледве зводять кінці з кінцями.
Розповідаючи про це у своїй звітній доповіді, голова асоціації Герой України З.М. Гришко ще раз закликала керівників сільгосппідприємств, серед яких чимало депутатів місцевих рад, взяти всі соціальні турботи на себе, не залишати селян наодинці з життєвими негараздами.
Говорилося і про кадри для села. Причому не лише про тих, хто після закінчення вузу під всіляким приводом не хоче повертатися до села. Гострою проблемою постала і підготовка фахівців масових професій.
- Коли я працював у “Хаджибеївському” Біляївського району, - розповідав новий заступник голови облдержадміністрації з питань сільського господарства І.М. Чербаджі, - то доводилося шукати таких людей по всій області. Іван Михайлович пообіцяв делегатам, що він з перших днів своєї роботи на новій посаді займеться питаннями підготовки фахівців масових професій для села.
У відповідь на численні заклики делегатів виявляти велику активність у захисті прав аграріїв, проводити мітинги, пікетування громадських будинків тощо І.М. Чербаджі закликав сільгоспвиробників до діалогу та вироблення спільної стратегії і тактики для розв’язання назрілих проблем.
На конференції було обрано новий склад керівництва асоціації “Сільськогосподарські підприємства Одеської області”. Її головою знову обрана З.М. Гришко, заступником голови - Г.Г. Чиклікчі.
