У цю квітучу пору весняну, коли кожен день наближає нас до великого свята 60-річчя Великої Перемоги, фронтовики часто себе запитують: “Де ж ви тепер, друзі-однополчани, бойові супутники мої”.І пам’ять веде їх знову на важкі воєнні дороги, до тих боїв-пожарищ, через які довелося пройти, постійно ризикуючи життям. Є про що згадати Михайлові Никифоровичу Качуренку, кавалеру двох орденів Слави та багатьох інших бойових нагород (на знімку праворуч).
Особливо важко довелося йому при визволенні Польщі від фашистської погані.
А Іван Михайлович Ревть зазнав граничних навантажень, коли боровся з переважаючим супротивником на Сандомирському плацдармі (на знімку ліворуч).
Федір Павлович Вчорашній зробив свій внесок до спільної Перемоги над ворогом, цілодобово працюючи у тилу. Сьогодні він відчуває гордість від того, що насамперед бували, загартовані у боях з гітлерівцями бійці, надали підтримку, коли його висунули на пост голови Роздільнянської районної ради ветеранів, яку він очолює й сьогодні.
Вони живуть в Роздільній усі повоєнні роки, люблять своє рідне місто, багато зробили и роблять для того, щоб пам’ять про героїчне минуле не згасла, беруть участь у військово-потріотичному вихованні підростаючого покоління. Наш фотокореспондент Віталій Телятник сфотографував ветеранів, коли вони після чергової зустрічі з земляками вирішили прогулятися по вулицях Роздільної, яка стала рідною для них, за визволення якої навесні далекого 1944 року точилися запеклі бої.
