Україна, як і більшість економічно розвинених країн світу, вже давно увійшла в ту фазу свого існування, коли безпека людей постійно піддається загрозі через фактори екологічної, індустріально-техногенної, соціально-економічної й енергетичної незбалансованості, і коли майже всі види діяльності населення в той чи інший спосіб впливають на біологічне різноманіття краю, на природну основу нашого обітування.
Сам перелік джерел забруднення та потенційно небезпечних для довкілля районів і видів людської діяльності здатен, якщо не повернути в жах, то, принаймні, дуже засмутити будь-якого мислячого українця. Бо хто ще в світі з таким соціально-екологічним трагізмом пережив техногенну катастрофу Чорнобиля, що призвела до радіаційного забруднення значних територій, до відчуження та вилучення із природного життя громади цілих адміністративних районів? А хімічне забруднення українських земель? А необгрунтоване техногенне навантаження на окремі регіони, його навколишнє природне середовище, яке, навіть за статистики радянських часів, десятикратно перевищувало загальносоюзне? А якою тривогою повіває від Другої національної доповіді “Збереження біорізноманіття України” за 2003 рік, поданої науковцями уряду і народу нашої країни, в якій прямо мовиться, що “необгрунтована територіальна концентрація ресурсомістких, багатовідходних, а також особливо небезпечних виробництв, при високій щільності населення і недостатньому фінансуванні природоохоронної діяльності, спричинила в країні тяжку соціально-екологічну ситуацію, яка особливо загострилася під час економічної кризи”.
Про все це так багато інших факторів екологічного і техногенного ризику; про зусилля вчених, націлені на наукове обгрунтування подальшої діяльності наших морських портів, підприємств нафтово-газової промисловості, експлуатації приморських ландшафтів, очищення побутових і промислових відходів та оздоровлення питної води – якраз і йшлося на Загальних річних зборах Українського відділення міжнародної Академії наук екології, безпеки людини і природи, (УО МАНЕБ), яке відбулося 22 квітня в офісі акціонерного товариства “Ексімнафтопродукт”, і зокрема в доповіді президента УОМАНЕБ доктора технічних наук Юрія Осиповича Бланка.
Сама академія ще досить молода, вона існує всього дев’ять років (зі штаб-квартирою в Санкт-Петербурзі), проте вона зуміла об’єднати в своїх лавах істинних фахівців, науковців, які мають досвід співпраці з морехідними компаніями країни, і серед них – з компаніями Чорноморсько-азовського басейну та Дунаю; чиї наукові розробки активно впроваджуються в підприємствах нафтогазодобувної та в паливно-енергетичній галузях.
До речі, зібрання академістів у стінах “Ексімнафтопродукту”, очолюваного знаним промисловцем та громадським діячем Одещини В.С. Філіпчуком, стало традицією. Але, як зазначив у розмові з журналістами президент УО МАНЕБ, не тільки тому, що між “Ексімнафтопродуктом” та академією склалися хороші взаємини на рівні керівництва, а тому, що за рівнем екологічної безпеки виробництва, впорядкування території, медико-соціальним забезпеченням працівників, це підприємство можна, за висловом Ю.Й. Бланка, вважати справжнім оазисом посеред досить занедбаного робітничого Пересипу, посеред Одеси, посеред нашого екологічно виснаженого краю.
На докладному висвітленні діяльності академії я ще з часом зупинюся, а поки що зауважу, що на своєму річному зібранні члени академії обговорили плани роботи, які передбачають інтенсифікацію досліджень з безпеки об’єктів промисловості і, зокрема безпеки мореплавства та діяльності портів Одещини. Вчені мають зосередитися на сертифікації потенційно небезпечних об’єктів, на виявленні тих підприємств і ланок виробництва, які становлять найбільшу екологічну й техногенну небезпеку, віддаючи при цьому перевагу співробітництву з підприємствами, які, як і “Ексімнафтопродукт”, є колективними членами академії. Сам дух цього вченого зібрання засвідчував, що в питаннях екологічної безпеки поділ на “чистих науковців” та “чистих промисловців” недоречний. Порятунок суспільства в поєднанні інтелектуальних, технічних та фінансових зусиль науки і виробництва.
