Кожне засідання Університету екологічних знань, яке традиційно відбувається в науковій бібліотеці ім. Горького, - це ще одне громадське збудження інтересу, занепокоєння або й тривоги з приводу стану нашого одеського і міського довкілля. Ось і чергове засідання ректорату цього університету, яке вів В. Аксьонов, було присвячене діяльності постійної депутатської комісії з питань екологічних проблем міста. Маючи трирічний досвід роботи в цій депутатській комісії, В. Аксьонов так само має досвід подолання численних труднощів і проблем, від яких залежить щоденне буття міста, буття кожного з нас.
Дійсно, депутатським корпусом, керівництвом міста, екологічною громадськістю вже чимало зроблено. Більш-менш успішно триває здійснення програми “Чиста вода”, завдяки якій в парках та скверах Одеси з’являються бювети з питною водою. Але тепер, коли городяни відчули смак цієї води, стає зрозуміло, наскільки непридатним для пиття є те, що нам доводиться пити з крану, поза всі засоби очищення дністровської води. І як мало в місті цих скважин. І як ми повинні берегти “підгрунтя” міста від хімічного забруднення та від техногенних катастроф. А з якою нагальністю постала зараз потреба в очисних спорудах та очисних технологіях у курортній зоні міста, в лікувальних та дитячих закладах.
У нас існує кілька непоганих парків, які водночас є й окрасою міста, і його “легенями”, і зонами відпочинку. Але виявляється, що жоден з них не має чітко, законодавчо визначених меж, що дозволяє деяким міським бізнесменам то в одному, то в другому місці “врізатися” зі своїми бульдозерами та “хатинками” в ці оази екологічної непорочності. І, здається, жоден з цих парків не має належного технічного паспорта, хоча всі вони потребують чималих коштів і зусиль на відновлення зелених насаджень та впорядкування територій. Досить пройтися берегами ставів, що мали б прикрашати наш старовинний Дюківський парк, щоб переконатися, в якому запущеному стані у нас зони відпочинку, в тому числі й приморські. І як нам бракує в цих зонах не те що екологічної міліції, а хоча б... звичайнісінького міліціонера. Бо коли бачиш по наших парках та приморських схилах орди п’яних “шашличників”, то створюється враження, що в цьому місті нема й бути не може ніякої влади. А чим повинні були керуватися міські чиновники, віддаючи пляжі “Ланжерон”, “Отраду” та інші під численні шашличні, які на відкритому чадному вогні готують свої страви? Тільки на “Ланжероні” посеред літа можна нарахувати до десяти відкритих вогнищ, володарі яких примушують нас дихати не чистим морським повітрям, а сморідним димом. Дійшло до того, що “шашличники” повимуровували стаціонарні печі прямо на пляжі. Хтось же повинен відповісти за це перед містом і законом. І хтось повинен припинити це безглуздя.
Цього року вузи міста ощасливлять дипломами 150 екологів. Міському та обласному керівництву слід подумати, по-державному розпорядитися цими екологічними новобранцями, щоб ми отримували таких потрібних краю екологів, а не екологічно дипломованих торговців на наших ринках. Але основний висновок, якого доходять учасники подібних громадських зібрань, - всі ми повинні ставати екологічно грамотнішими, вихованішими, мудрішими. Бо вже не лише Бог, але і всі ми з вами бачимо: ліміт нашої екологічної недбалості і байдужості вичерпано, час братись за розум.
