І знову – липень, річниця з дня смерті Костянтина Георгійовича Паустовського. Цього разу – 37 років. Шанувальники письменника здійснюють паломництва до місць його перебування...
Паустовський дуже любив середньоруську Тарусу, але раєм на землі називав зовсім інше місце, далеко від Москви і навіть не в Росії і не в Україні. “Якщо є рай на землі, те це Созопол”, - вважав він після того, як побував у невеликому місті на болгарському узбережжі Чорного моря. Там стародавність на кожному кроці (початок Созопола – у глибокій античності), тиша, самота, завжди близьке море. Те, що треба романтикові.
...Зараз, через багато десятиріч, невблаганно вторгається в Созопол сучасність. Це відбувається не так стрімко і відчутно, як у Несебрі. Ще немає такої кількості висококласних готелів, “бутиків”, ресторанів, такої кількості туристів. Але змінюються старі будинки за допомогою новітніх будівельних технологій, скрізь сліди євроремонту. Над морем – відреставрований архітектурно-історичний музейний комплекс. Гармонійно поєднуються стара і нова кладка. Фортечна стіна і вежа, античний колодязь... Унизу - вихід до моря. По всьому відчувається турбота щодо збереження свого минулого і прагнення показати його якомога краще.
На вузьких вуличках продають яскраві товари літнього асортименту. Часто відбуваються різні фестивалі. Созопол люблять творчі особистості, особливо художники. Чи здається їм, що це “рай на землі”?
