Кажуть, що по кількості меду, який споживають люди, можна судити про ступінь цивілізованості держави. За статистичними даними, у розвинених країнах кожен житель в середньому за рік споживає 5 кілограмів цього продукту. В Україні ж, всього 300 грамів. Це дуже непокоїть підприємця, бджоляра, я б сказала, фаната своєї справи з Ширяєвого Валентина Івановича Ференчука. Щоб хоч якось допомогти своїм колегам-пасічникам, людям, які споживають продукцію бджолярства, кілька років тому він разом з дружиною Тамарою Павлівною відкрили спеціалізований магазин “Усе для бджіл”. І хоч ця подія пройшла тихо, без гучних презентацій, чутки про магазин Ференчуків розійшлись швидко і досить далеко. Варто сказати, що нині його послугами користується понад 800 осіб. А торік сюди завітала делегація з Китаю. Тамтешні бджолярі були приємно вражені побаченим. Вони відверто говорили, що подібного ніде не зустрічали. Це сільчани зрозуміли і без слів, коли гості розкупили майже весь товар.
Та жвава торгівля тут йде не тільки під час приїзду іноземців. В магазині людно щоденно. Адже тут є понад 400 найменувань різноманітних товарів. Можна обзавестись бджолами. За доступними цінами господарі реалізовують плідних маток української та карпатської порід, бджолопакети, будь-яку зовнішню чи внутрішню атрибутику вулика і сам вулик, найсвіжішу запашну вощину кількох видів.
Є тут також медогонки різних модифікацій, посуд для меду, воскотопки, димогарки, всіляке інше приладдя для пасічників.
У магазині є й чималий вибір найновіших засобів для ефективної боротьби з шкідниками та хворобами. Крім всього інвентаря та обладнання, включаючи й автомобільні причепи, покупцям пропонують спеціальну літературу. Багато чого можна купити, та є й такі книги та журнали, які Валентин Іванович дає просто почитати. Тобто при магазині діє бібліотечка, в ній є досить рідкісні видання з періодики. Наприклад, підшивка бджолярського журналу користується попитом, особливо у бджолярів-початківців.
Література – це, звичайно, добре, але в бджолярській справі багато значать наочність, практичні навички. Тобто, демонстрування на практиці набутого досвіду, знань, врешті-решт секретів бджолярства, які пройшли до нас з глибини віків.
І ось саме для цього недалечко від порогу магазину стоять кілька робочих вуликів. А Валентин Іванович і в магазині, і біля вуликів дає безкоштовні консультації всім, хто їх потребує. Він охоче розповідає про нововведення. Наприклад, про те, що товар, який дорого коштує (медогонки, бджолосім’ї, бджолопакети тощо) можна придбати в кредит. В подальшому бджоляр-підприємець береться допомагати й сприяти реалізації вирощеного насіння з медоносних трав.
До речі, в цьому магазині активно не лише продають, а й купують. Тут за добрими цінами можна здати продукцію бджільництва – мед, віск, прополіс. А ще Валентин Іванович приймає пасічну мирву, яку пасічники здебільшого викидають як непотріб. Якщо її колись хтось і купував, то платили по 10 копійок за кілограм. За таку ціну й клопотатись з нею ніхто не хотів. Тепер можна знайти заготівельників, які платять по 50 копійок. А Ференчук приймає мирву по 2 грн 50 коп. І тепер ширяївські пасічники не викидають цього продукту.
Сам Валентин Іванович дуже багато робить для розвитку галузі бджолярства, для підтримки пасічників, хоч багатим не став. Якщо його колега з Америки за десять років ввійшов у число мільйонерів, то Ференчук ще не заробив на пристойний автомобіль чи квартиру для дітей хоча б в Одесі. Та він особливо цим не переймається. От його значно більше зацікавило те, що в Москві, наприклад, побачив таку рекламу: «Дарите женщинам мед – это вкусно и полезно!» Дуже вже йому хочеться, щоб галузь бджолярства посіла достойне місце в економіці України, а її продукція стала більш популярною вдома і конкурентоздатною на міжнародному рівні.
Було б дуже добре, якби мрії ширяївського бджоляра збулись.
