У нашому юридичному ліцеї до вивчення історії та традицій українського козацтва ставляться дуже серйозно. Багато ліцеїстів відвідують козацький клуб “Пластун-характерник”, яким керує вчитель фізкультури Микола Володимирович Матвієнко. Беремо участь і в молодіжних акціях, зустрічах учнів різних ліцеїв та шкіл, які проходять під девізом “Козацькому роду – нема переводу”, багато моїх однокурсників самостійно вивчають історію козацтва, виступають на засіданнях ліцейських гуртків із доповідями на цю тему.

Усім нам запам’яталася поїздка по місцях, пов’язаних із козацькою історією нашого регіону. Взяти участь у ній могли усі бажаючі ліцеїсти та педагоги. Бажаючих набралося дуже багато.

Перша зупинка – на проспекті ім. Шевченка біля знаменитого козацького дуба “Темна ніч”. Він посаджений у 1792 році й пам’ятає наших легендарних предків. Однак, замість огорожі, яка має оточувати таку цінну історичну пам’ятку, біля дуба розташовано “Макдональдс”. З іншого боку знаходилися залишки напівзруйнованих будиночків і сміття. На нашу групу перехожі дивилися із великим інтересом. Багато із них, як з’ясувалося, й не здогадувалися про те, що цей дуб настільки знаменитий...

Невеселі роздуми після споглядання дуба розвіяло відвідування однієї із прикордонних застав. Прикордонники розповіли нам про свою службу, а потім запропонували відчути себе у ролі козаків, захисників кордонів рідної землі від набігів. Ми піднялися на вишку і довго оглядали околиці: звідси все було видно, як на долоні. Усі ми відчули, яка гарна наша рідна земля, і як треба вміти її захищати.

Останні пункти нашої поїздки – села Дальник та Усатове. Тут розташовані козацькі могили. У Дальнику ми були шоковані: такого вандалізму бачити ще не доводилося. Багато могил було знищено, пам’ятники розбито. Уламки, шматки надгробків від них ми знаходили у різних місцях кладовища; вони валялися під лавами і кущами бузку. Ми підмели алеї, пропололи траву й постаралися, наскільки можливо, відновити цілісність пам’ятників.

В Усатовому за кладовищем доглядають. Там багато пам’ятників побілено, зацементовано. Хоча, звичайно, й тут не обійшлося без вандалів. Ми теж трохи прибрали біля козацьких могил, навіть вдалося очистити забруднений фарбою напис на одному із хрестів. Наші вчителі – Ірина Олександрівна Войтович та Микола Володимирович Матвієнко розповіли нам про козаків, показали унікальний надгробок, зображення якого зустрічається в усіх довідниках з історії козацтва.

Ми поверталися до ліцею й обговорювали побачене: насамперед ставлення людей до історії своєї землі, до пам’яті про тих, хто на ній жив та її захищав. Просто, мабуть, багато наших співгромадян ще не зрозуміли, що без поваги до минулого ніколи не буде гідного майбутнього.