Спадкове право – це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку із спадкуванням.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Перехід спадщини до спадкоємця здійснюється у порядку правонаступництва. Спадкове правонаступництво має універсальний характер. Це означає, що спадкоємець спадкує усі права та обов’язки спадкодавця за виключенням тих, які за своєю природою не можуть бути передані іншій особі. Спадкоємець не може частково прийняти спадщину або частково відмовитися від неї.

Існує декілька способів прийняття спадщини за новим Цивільним кодексом України:

– спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не відмовився від неї в порядку, встановленому законом. Вказівка закону на те, що такий спадкоємець “вважається таким, що прийняв спадщину”, свідчить, що особа, яка належить до цієї групи, вважається такою, що прийняла спадщину автоматично. І навпаки, для відмови від спадщини така особа має подати відповідну заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини;

– малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо вони не відмовилися від прийняття спадщини в порядку, встановленому законом. Особи, які входять до цієї групи, також вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично, бо до них теж застосовано визначення “вважаються такими, що прийняли спадщину”. Для відмови від прийняття ці особи також мають здійснити певні дії – подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини;

– спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Спадкоємці, які входять до цієї групи, не можуть визнаватися такими, що прийняли спадщину автоматично. Навпаки, для прийняття спадщини, їм необхідно подати заяву (протягом 6-місячного терміну), в якій висловити своє бажання щодо набуття спадкових прав та обов'язків.

Таким чином, можна зробити висновок, що спадкоємці, які проживали разом із спадкодавцем, та ті, хто потребують підвищеного захисту (малолітні, неповнолітні, недієздатні, обмежені дієздатні особи), вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті спадкодавця автоматично.