Біля барельєфа легендарного командира підводного човна “С-13” капітана 3-го рангу Олександра Івановича Маринеска, прикріпленого на будинку Одеського морехідного училища, названого на його честь (у тридцяті роки минулого століття майбутній герой-підводник навчався тут) традиційно зібралися на мітинг, присвячений 62-й річниці “Атаки століття”, його колеги, ветерани з громадської організації “Асоціація моряків-підводників імені О.І. Маринеска”, курсанти ОМУ, учні школи № 105. Вони поклали квіти, пом’янули членів екіпажу “С-13”, згадали, як це було...
30 січня 1945 року, о 22 годині 55 хвилин, трьома випущеними торпедами з носових апаратів протягом кількох хвилин було потоплено фашистський лайнер “Вільгельм Густлов” водотоннажністю 25484 тонни. Це було найбільше судно фашистської Німеччини, яке ішло у супроводі кораблів охорони. На борту лайнера перебувало 8000 фашистів. З них 3700 кваліфікованих підводників, 100 командирів підводних човнів, генерали-есесівці, високопоставлені чиновники рейху. На підводний човен “С-13” після цієї атаки було скинуто 212 глибинних бомб, але він повернувся на базу без пошкоджень.
У тому ж поході, виконавши не менш складну нічну атаку, екіпаж “С-13” потопив ще один фашистський лайнер – військовий транспорт “Генерал фон Штойбен”, на якому перебувало 3600 танкістів добірної есесівської дивізії. Таким чином екіпаж “С-13” знищив понад 10 тисяч гітлерівців або майже шосту частину того, що за роки війни було потоплено на Балтиці.
“Атакою століття” назвала згодом світова преса знищення “Вільгельма Густлова”, а на батьківщині Олександра Маринеска назвали “Підводником № 1”.
Гітлер оголосив командира радянського підводного човна своїм особистим ворогом і ворогом рейху. У Німеччині було оголошено 3-денний траур, точнісінько, як після Сталінграда.
“Підводнику № 1” посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Ім’я Олександра Маринеска і подвиг легендарного підводного човна “С-13” золотими літерами вписані до історії і хотілося б вірити – назавжди.
