Нинішнього літа Ізмаїл фактично втратив приміщення гуртожитку заводу «Еталон» загальною площею понад 6 тисяч квадратних метрів. Власники – ТОВ «Укрзакордоннафтогазбуд» – перепродали його ТОВ «Облкомбуд», про що в Ізмаїлі довідалися в останню чергу, коли минули терміни апеляції рішення Одеського апеляційного господарського суду. Як таке могло статися у той час, коли міськрада та її виконком достукалися вже до найвищих інстанцій і заручилися, начебто, підтримкою на владних поверхах? Це запитання сьогодні в Ізмаїлі ставить багато хто. Відповідаємо на нього за допомогою депутата Одеської облради В'ячеслава Михайловича Страшиліна.
– Ізмаїл переживає сьогодні не дуже вдалі для себе часи. Більшість підприємств закрито, серед них і один із промислових гігантів – завод «Еталон». У місті існують проблеми не лише із працевлаштуванням, але й з будівництвом нового житла, а вже про соціальне і говорити не доводиться. Ось, власне, чому ми – депутати міської та обласної рад, які репрезентують Ізмаїл, доклали максимум зусиль до передачі у комунальну власність міста дев'ятиповерхового приміщення гуртожитку по вулиці Рєпіна,14, площею 6 тисяч квадратних метрів. Воно свого часу належало померлому заводу «Еталон», потім як спадщина колишньої еталонівської соціальної інфраструктури перейшло до ТОВ «Укрзакордоннафтогазбуд».
…На пострадянському просторі, та й в Ізмаїлі, чимало прикладів, коли ті або інші об'єкти падали в ціні, а потім «сплавлялися потрібним людям», не за так, очевидно, а з обопільною користю.
Зрозуміло, дана ситуація проглядалася у згаданому нами випадку. Вона викликала повне неприйняття представників громади у міській та обласній радах, зацікавлених у зворотному. І тому ця провінційна проблема випливла на рівень Кабміну – після розглядів у облраді та облдержадміністрації.
12 липня управлінням економіки Ізмаїльської міськради по слідах червневої виїзної наради при голові Одеської обласної держадміністрації, на якій серед інших актуальних проблем соціально-економічного розвитку Ізмаїла розглядалося й питання щодо долі приміщення, обладнання та гуртожитків заводу «Еталон», були підготовлені відповідні пропозиції щодо ефективного використання майна заводу. До Кабміну, Фонду державного майна України було направлено звертання щодо невідкладної передачі до комунальної власності міста із відповідним фінансуванням ремонтно-відбудовчих робіт об'єктів соцкультпобуту, які належать Українській державній корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд», структурним госпрозрахунковим підрозділом якої на даний час є Ізмаїльський завод «Еталон». Розмову про Ізмаїльський «Еталон» та його інфраструктуру було продовжено 17 липня в Одеській облдержадміністрації на робочій нараді. За її підсумками було також ухвалено рішення клопотатися перед урядом щодо передачі об'єктів соцкультпобуту до комунальної власності Ізмаїла.
– Чи був присутнім хтось із «Укрзакордоннафтогазбуду» на цьому заході?
– Ніхто, хоча й запрошувалися. Чому – ми зрозуміли трохи пізніше: доки міськрада, облдержадміністрація та інші відповідні структури домагалися передачі приміщення до комунальної власності Ізмаїла, Одеський апеляційний господарський суд визнав право власності на це приміщення за... ТОВ «Облкомбуд». Про це проінформувала на черговій сесії міськради наприкінці липня секретарка міськради І.Ф. Рудніченко, де було заслухано начальника Ізмаїльського МБТІ. Інформація прозвучала, як грім серед ясного неба, настільки вона була несподіваною. Мовляв, як ви тут не копошіться, хлопці, а питання ми вирішимо і без вас. І вирішили: право власності, виявляється, було визнано ще 10 липня. А 23 липня (зверніть увагу на дати) покупці приїхали до МБТІ оформляти документи.
– Наскільки правомірний, на Ваш погляд, факт продажу?
– У мене багато запитань з даного приводу. І не лише тому, що факт купівлі-продажу здійснено «тихо». А й з тієї причини, що продано було об'єкт соцкультпобуту, в якому, до речі, сьогодні люди мешкають. Не здивуюся, якщо їх завтра виселять.
– Ви вважаєте угоду якоюсь мірою сумнівною, незважаючи на те, що вона пройшла через Одеський апеляційний господарський суд?
– Цілком правильно: це сьогоднішнє рейдерство та варварство як стосовно громади, так і стосовно людей, які мешкають у даному будинку. І про це я, одержавши інформацію щодо продажу, одразу повідомив губернаторові області. Про це повів мову й на черговій сесії облради, що відбулася цими днями, де порушив питання щодо необхідності опротестувати рішення Одеського апеляційного господарського суду. Розумію, що зробити це буде нелегко, оскільки переконаний – якби не було, так би мовити, «високого прикриття» зацікавлених у купівлі-продажу обласних структур, дана угода б не відбулася. То ж поборотися доведеться ґрунтовно. Але сидіти склавши руки депутати, які репрезентують громаду на міському та обласному рівні, не мають наміру. Тобто, рейдерство в Ізмаїлі – факт, що стався. Але ще далеко не все втрачено.
Це стосується й фактів продажу «Одесахлібу» магазинів, які перебувають у комунальній власності соціальних об'єктів – хлібних, де до останнього часу здійснювалася торгівля хлібом, виробленим у муніципальній пекарні за зниженими цінами.
– І все ж таки, чому, на Ваш погляд, в Ізмаїлі дані факти «прихованого продажу», у зв'язку із чим місто багато втрачає, стали можливими?
– Мені часто доводиться бувати в Іллічівську. І я часом думаю – чи можлива ситуація, що склалася на сьогодні в Ізмаїлі, у цьому місті поруч із Одесою? Сам собі щоразу відповідаю – ні! Тому що в цьому місті сильний міський голова зацікавлений у сильному депутатському корпусі. Головними тут питання, життєво важливі для міста. З'ясування відносин і постійне блокування рішень, що ухвалені депутатським корпусом, як у нас, в Іллічівську, – нонсенс! Такий же нонсенс, як факт «тихого продажу» того або іншого міського об'єкту третім особам, тим більше, із порушеннями. Ось звідси й висновок – якщо ми хочемо, щоб місто наше процвітало, щоб не втрачало позиції, ті, кому довірили городяни керувати громадою, мають працювати не покладаючи рук, мають бути у своїй справі професіоналами, бачити перспективи міста й здійснювати задумане, за необхідності навчаючись цьому у сусідів.
