Останнім часом багато говориться про нові способи одержання інформації і про інформаційне співтовариство, у якому люди вирішуватимуть життєво важливі питання за допомогою комп'ютерних технологій. Наскільки ми близькі або далекі від цієї моделі? Що таке електронний уряд і як він працюватиме? Цілком логічно, що ці та інші питання ми вирішили адресувати заступникові голови Одеської обласної ради, кандидатові технічних наук Дмитрові Нікітіну. Саме він курирує так званий технічний блок питань, які входять до компетенції обласної ради.
– Дмитре Миколайовичу, відомо, що в регіоні існує програма інформатизації. Як вона реалізується?
– В обласній раді нинішнього скликання працює досить багато фахівців у цій сфері. Постійна комісія з питань інформатизації та зв'язку приділяє велике значення реалізації в Одеському регіоні національної програми інформатизації, частиною якої є програма «Електронна Одещина». У структурі обласної ради також існує інформаційно-аналітичний центр. Його функції досить широкі, але основне завдання – це підтримка, розвиток і впровадження інформаційних технологій у життя нашого суспільства. Звичайно, комп'ютерні технології – це всього лише інструмент, а за великим рахунком, – ми сьогодні рухаємося до електронного співтовариства, яке, насамперед, полягає у якості створення, збирання, обробки та обміну інформацією. Це одна з основних цілей діючої влади, і залежно від того, як ці питання вирішуватимуться на місцях, ми одержимо якісну державну програму або говоритимемо, що ми знову відстаємо від світового співтовариства на 10 – 20 або 50 років. Можу із задоволенням повідомити, що буквально недавно в межах однієї з підпрограм «Електронний уряд» була під’єднана інтернет-приймальня у Біляївському районі. Це означає, що сьогодні мешканцям Біляївки не обов'язково витрачати час, сили і приїздити до Одеси, щоб потрапити на особистий прийом керівництва області. У конкретно визначені дні і час будь-який мешканець Біляївки може поспілкуватися з тим або іншим представником регіональної влади – чи то обласної ради, чи то облдержадміністрації, – який перебуває в Одесі, поставити йому запитання та одержати відповіді в режимі реального часу. Електронна приймальня у Біляївці – це лише перший вузол електронного уряду. Гадаю, за існуючою програмою до кінця року ми зможемо підтримати всі основні райони електронними громадськими приймальнями, їхня кількість нараховуватиме вже десятки.
– Яким чином населення дізнаватиметься про цю можливість?
– Ми разом з інформаційно-аналітичним центром створюємо цю систему, підтримуємо її. І зрозуміло, що на місцях населення буде поінформовано: «з такого-то числа відкрито електронну приймальню, ви маєте можливість прийти до райради або до райдержадміністрації, де буде встановлено термінал, і вибрати зі списку керівних осіб того, хто вам потрібен для вирішення ваших насущних питань». Це може бути губернатор або голова обласної ради, їхні заступники, голови депутатських комісій. Таким чином, за допомогою інтернет-приймалень ми також зможемо частіше проводити депутатські прийоми. Наскільки я знаю, наші депутати теж хотіли б більше спілкуватися зі своїми виборцями і не завжди їм це вдається досить просто. Тому що у нас дуже велика територія області, райони географічно розкидані.
– Якщо чиновники, депутати спілкуватимуться з громадянами в електронному режимі, як здійснюватиметься контроль за розглядом звертань представниками влади? Чи завжди буде дана відповідь заявникові?
– Ще раз хочу сказати, що електронний прийом – це інтерактивний режим. Тобто, ви спілкуєтеся у режимі реального часу, і частину відповідей на свої запитання можете одержати одразу. Крім того, сеанс цього спілкування існуватиме як електронний документ всередині системи, він буде зареєстрований, за ним буде встановлено точно такий самий контроль, як і за письмовими документами. Тому тут чіткість і швидкість обробки звертань і одержання відповідей значно підвищиться, а отже, підвищиться ефективність реагування влади. Але, крім цього, ніхто не заважає людині використовувати попередню стару технологію. Вона може точно так само по телефону записатися, особисто приїхати і потрапити на прийом до голови, заступника голови обласної ради відповідно до встановленого графіка.
В межах національної програми інформатизації, я сподіваюся, цього року у нас стартує ще одна вагома її частина – програма телемедицини. Принцип її дії близький до електронної приймальні, але набагато потужніший. Ми зможемо надавати мешканцям віддалених районів і міст можливість одержати дистанційну консультацію лікарів як з метою діагностики захворювання, так і з питань застосування тих або інших медичних заходів. Для цього, знову ж, абсолютно не потрібно буде приїжджати до Одеси. Більше того, ця технологія дозволяє діячам медицини провадити міжнародні консиліуми і медичні семінари з метою підвищення якості обслуговування населення, ранньої діагностики, точного встановлення діагнозу, коригування курсів і методів лікування, підвищення освітнього рівня нашої медичної системи за рахунок її контакту з міжнародним співтовариством. Такі комутативні експерименти були проведені у минулому році, і у нас вже відбувся перший медичний консиліум з одним з університетів Голландії. Це дало дуже добрий результат як з технічного боку, так і з погляду міжособистісного контакту. Це справді зручно і ефективно.
– Нові технологічні розробки входять у наше життя не лише завдяки комп'ютерам. Нещодавно Україна підписала так звану Кіотськоу угоду, яка передбачає обмеження шкідливих викидів в атмосферу. Для мешканців нашого регіону (особливо міста Одеси) тема досить актуальна.
– Справді, можна усіх нас привітати з тим, що Україна підписала у 2004 році Кіотський протокол. Це був досить мужній крок, країна підтвердила свій намір ефективно боротися з викидами у навколишнє середовище (насамперед вуглекислого газу та інших вторинних плодів діяльності промислових підприємств). З одного боку, це накладає дуже серйозне обмеження на функціонування підприємств. Не випадково США та Австралія до останнього часу не хотіли приєднуватися до Кіотського протоколу через те, що це накладає обмеження, стримуючи зростання промислових підприємств або змушуючи їх активно інвестувати у більш екологічно безпечні виробничі потужності і види виробництва. Тому і Україна довго і ретельно готувалася до Кіотського протоколу і сьогодні почала активно працювати за цією програмою. В межах цього документа існує механізм, коли, наприклад, підприємство за рахунок застосування сучасної техніки викидає у навколишнє середовище приблизно удвічі менше вуглекислого газу, ніж має за своєю квотою. Це означає, що другу половину квоти можна продати іншому підприємству, у якого немає таких технологій. А додаткові кошти спрямувати на підвищення екологічного рівня виробництва та одержання додаткових пільг. Таким чином, можна модернізувати наше виробництво і за рахунок іноземних інвестицій. У нас вже створено державне підприємство за інноваціями та інвестиціями, і я сподіваюся, що найближчим часом його відділення буде відкрито в Одесі. Закордонний інвестор зацікавлений вкладати кошти у розвиток виробництва, яке припускає можливість продажу надлишку екологічної квоти на викиди. Тобто ми, з одного боку, можемо одержати гроші на модернізацію і розвиток нових екологічно чистих виробництв. А з другого боку – можемо розраховувати, що вони у нас з'являться до того, як економіка України стане досить потужною, щоб використовувати внутрішні ресурси для впровадження сучасного виробництва.
– Як конкретно Кіотський протокол реалізується в Одесі? Що робиться для того, щоб у цьому питанні перейти від теорії до практики?
– Ми сьогодні перебуваємо у стадії збирання та аналізу інформації. Ще рано говорити, що сьогодні 256 існуючих в Одесі підприємств можна розділити на конкретні групи і для кожної з них запропонувати шлях, терміни і фінансування розв’язання існуючої проблеми. Тут потрібно враховувати цілу низку чинників: екологічний, виробничий, фінансовий, соціальний. Тому завдання стоїть непросте, але дуже цікаве і безперечно важливе. Гадаю, через рік-два ми почнемо одержувати практичні результати і зможемо говорити, що у нас є підприємства, які вже здатні або потенційно готові до того, щоб на їхній базі розпочинати впроваджувати кіотські механізми.
– Чи поширюється дія протоколу на спорудження сміттєпереробних заводів? Адже це теж шкідливі викиди в атмосферу?
– Сміттєспалювальні заводи або комплекс заводів з переробки твердих побутових відходів (ТПВ) – це безперечно виробництво, яке має викиди. Тому точно так само всі вимоги Кіотського протоколу та існуючої рамкової угоди щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища, що було предтечею Кіотського протоколу, поширюється і на цей вид діяльності. Повинен сказати, що обласна рада сьогодні розглядає кілька варіантів організації збирання та утилізації сміття. Ми також розпочали активно обговорювати інтегральну програму, яка нещодавно була представлена обласній раді Національною екологічною компанією. Вона пропонує комплексну систему розробки технології збирання та утилізації побутових відходів, які народжуються як в Одесі, так і в усіх районах області, і цілком враховує соціальні, економічні, технологічні, історичні чинники розвитку області.
– Боротьба за екологію повинна здійснюватися у декількох напрямах. Як справи в області з охороною наших зелених зон...
– Тема більш ніж актуальна. Треба сказати, що і в цьому питанні не все так добре, як хотілося б. Ми вважаємо, що потрібно не лише зберегти зелені масиви, що існують в області та в місті Одесі, але і спробувати збільшити площу насаджень. Але це потрібно робити не хаотично, а з наукової точки зору. Зараз обласна рада намагається ухвалити всі необхідні рішення щодо дієздатних територіальних концентрацій дерев, які вважаються безгоспними, для того, щоб надати цим насадженням особливого захисного статусу. Наприклад, ми говорили про район Лузанівського лісу, який розташований у Крижанівці. Площа, на якій ростуть дерева, досягає 150 га. На превеликий жаль, вона впритул підходить до зони комерційної забудови. А там, де немає господаря, і є територія, що економічно ефективно розвивається, завжди існує небезпека, що зникатимуть зелені зони. Тому сьогодні обласна рада дуже стурбована майбутнім цього зеленого масиву. Вважаємо за необхідне розроблення комплексу заходів для того, щоб надати цій зеленій зоні статусу якщо не заповідника, то локального парку, і таким чином захистити його від зникнення.
На сьогоднішній день ми також уважно розбираємося з такою резонансною справою, як забудова локального парку в районі вулиць Левітана/Корольова. Це, мабуть, єдина зелена оаза у тому мікрорайоні. До нас звернулася велика кількість жителів, які ще дітьми разом з батьками саджали там дерева. Зараз вони стурбовані тим, що міська влада видали дозвіл на забудову парку.
– Яка ж реакція обласної ради на це звертання?
– Відповідно до регламенту обласної ради, постійні комісії, які займаються питаннями будівництва, земельних відносин, охорони природи, одержали завдання розібратися з цим питанням і надати свої офіційні висновки. Їх не можна проігнорувати. Ці висновки будуть відіслані міській владі, прокуратурі та іншим відповідним органам, від яких залежить ухвалення коректного рішення.
Повинен сказати, що на адресу обласної ради щодня надходять десятки звертань, щодо того ж біосферного заповідника «Нижній Дунай». Безперечно, у людей є побоювання щодо порушення екологічного балансу, законів, неефективного використання потенційно цікавих екологічних територій. Кожне таке звертання відпрацьовується досить ретельно і професійно. Що ж стосується біосферного заповідника, то це питання не рідше ніж раз на місяць порушується і обговорюється на засіданнях постійних комісій. Триває дуже серйозна робота над тим, щоб зберегти заповідник з максимально можливими територіями і максимально можливою доцільністю. Для цього залучаються вчені, які дають професійні консультації, свої пропозиції. Тобто, у цьому питанні ми не займаємося самодіяльністю.
