Як ми вже повідомляли, у Болгарії побувала делегація Конгресу болгар України на чолі з президентом цієї організації одеситом Юрієм Граматиком. Поїздка була присвячена Дню бессарабських болгар, що з однаковою шанобою й урочистістю відзначається і в Україні, зокрема, на Одещині, і в Болгарії.
Про традицію святкування Дня бессарабських болгар, про діяльність Конгресу болгар України і недавній візит його делегації до Болгарії наш спеціальний кореспондент розмовляє сьогодні з Юрієм Івановичем ГРАМАТИКОМ.
– Поява будь-якої нової громадської організації, особливо якщо вона ґрунтується на національно-культурних традиціях одного з етносів, що живуть в Україні, завжди викликає велике зацікавлення української громадськості, оскільки в даному разі йдеться про поглиблене пізнання історії цього етносу; його традиції і зв'язки з етнічною батьківщиною, а також з іншими національно-культурними організаціями країни. Тому декілька слів про історію створення очолюваного вами, Юрію Івановичу, молодого Конгресу.
– Так, справді, наша організація – Конгрес болгар України – молода, і вона ще тільки розгортає свою діяльність, але відбувається цей процес дуже активно: ми обростаємо новими людьми, новими ідеями, новими проектами. Юридично Конгрес зареєстровано лише на початку липня нинішнього року, а в серпні відбулася його офіційна презентація. Але вже зараз він поєднує болгар, що мешкають у чотирнадцятьох областях України, і цілі його історично виправдані та цілком шляхетні: вивчення культурної спадщини наших предків, налагодження системи національної просвіти, зокрема, шляхом створення мережі недільних болгарських шкіл, і поліпшення діяльності – кадри, технічне оснащення, забезпечення підручниками і наочним приладдям…– вже існуючих шкіл, навчання в яких провадиться болгарською мовою.
– Ваша поїздка до Болгарії була пов'язана зі святкуванням Дня бессарабських болгар, який є одним із найшановніших серед болгар України…
– Для болгар, що мешкають на території України, День бессарабських болгар є одним з тих свят, яке символізує собою зв'язок поколінь наших предків, що свого часу, рятуючись від турецького ярма, прийшли на землі між Дністром і Дунаєм, і заклали перші поселення бессарабських болгар; а також зв'язок з нашою етнічною батьківщиною. Традиція святкування цього Дня була закладена 29 жовтня 1938 року, під час урочистого вшановування сторіччя з дня освячення Спасо-Преображенського собору, спорудженого в центрі Болграда на кошти болгарських переселенців, а також 80-річчя Болградської гімназії, теж створеної, завдяки старанням і пожертвам місцевих болгар. В часи входження України до складу Радянського Союзу, ця традиція не набула свого розвитку, проте десять років тому відродження її було ініційоване діючим у Болгарії культурно-просвітницьким товариством щодо зв'язків з бессарабськими і таврійськими болгарами «Родолюбец», зі штаб-квартирою в Софії (голова – Нікола Караіванов). Причому святкування цієї дати провадиться і тут, у незалежній Україні, і у Болгарії. Саме в зв'язку із широким святкуванням Дня бессарабських болгар, заходи якого проходили з 23 по 29 жовтня, ми і склали нашу представницьку делегацію, яку мені пощастило очолювати, і до якої увійшли: виконавчий директор Конгресу Дора Костова; літератор-публіцист Іван Серт; вчителька болгарської мови Парасковія Русєва; керівник культурного центру ім. Б. Теодорова Петро Русєв, і один з активістів та зачинателів нашого Конгресу Олександр Яхніс.
– І як зустрічала вас Болгарія? Які обрії співпраці відкрила перед вами ця поїздка; що цікавого і важливого взяли ви для себе тих заходів, під час яких мали можливість і себе показати, і на людей подивитися?
– Тижнева програма перебування делегації в Болгарії видалася дуже насиченою. Ми змогли провести презентацію нашого Конгресу на всіх громадсько-урядових рівнях, на яких відбувається підтримка зв'язків Болгарії з діаспорою, і переконалися, що перед нами відкриваються широкі можливості для співпраці, нам раді і з нами прагнуть налагодити довгострокові культурно-ділові зв'язки. Досить сказати, що делегація була прийнята головою Агенції болгар за кордоном при Раді Міністрів Болгарії Деніцею Христовою; начальником кабінету віце-президента Болгарії Світланою Тошковою; головою Департаменту з прав людини в Міністерстві закордонних справ Болгарії Івайлом Івановим; заступником міністра освіти і науки Ванєю Добрєвою; заступником міністра культури Іваном Токарджієвим.
Відразу ж повинен сказати, що наші зустрічі не були «візитами ввічливості». Під час кожної з них ми торкалися важливих і для нашої організації, і для українських болгар в цілому, питань і проблем. Так, перед від'їздом до Болгарії ми звернулися з запитом до управління освіти і науки Одеської облдержадміністрації й отримали офіційну інформацію про те, скільки і яких саме підручників не вистачає нашим болгарським школам і класам. Хіба це не тема для обговорення з офіційними особами Болгарії? І ми були раді, коли буквально перед самим нашим від'їздом до Одеси співробітники Агенції болгар за кордоном передали нам частину необхідних підручників, запевнивши при цьому, що іншу частку надішлють нам згодом.
Цікаві перспективи майбутньої співпраці відкрилися нам і під час зустрічей з керівництвом ряду болгарських просвітницв фондів, таких як фонд «Святих Кирила і Мефодія», фонд «Христо Ботева», загальнодержавний комітет і фонд «Васіл Левскі», товариство «ТАНГРА ТанНакРа» та інших. Дуже тепло прийняли нас у Посольстві України в Болгарії, де відбулася зустріч з Послом України Віктором Кальником; зустрілися ми і з Генконсулом України у Варні Володимиром Пасічником. Тут же, у Варні, пройшла і зустріч із заступником мера Борисом Корновські. У Національному Палаці культури Болгарії в Софії товариством «Родолюбец» було організовано святковий концерт на честь Дня бессарабських болгар, під час якого фонд «Мати Болгарія» нагородив активістів, що проявили себе на ниві болгарського відродження. Серед тих, хто відзначений Золотим знаком «Мати Болгарія», виявився і я. Всі ці зустрічі і заходи залишили в пам'яті і душах безліч чудових вражень.
– Але, я так розумію, ваша делегація теж привезла з собою певну культурну програму.
– Наймасштабнішим з її заходів став вечір, присвячений 18 річниці створення газети «Роден край», що видається на Одещині, у рамках якого відбулася і презентація виданих редакцією семи книг болгарських авторів. Особливий інтерес при цьому викликали дві книги. Одну з них, «Собор болгар України», складено з матеріалів, що висвітлюють проведення всіх соборів, які відбувалися в селі Мала Перещепина (на Полтавщині), в якому перебуває одна з болгарських святинь – могила давньоболгарського хана Кубрата. Проводить ці собори громадська організація «Собор болгар України», очолювана її президентом Миколою Габером. Буквально напередодні від'їзду нашої делегації до Болгарії, побачила світ і книга Ніколи Караіванова «Болградська гімназія», до якої включено статті, що публікувалися раніше на сторінках газети «Роден край». Поява цієї книги стала своєрідним початком наміченого на наступний рік святкування 150-річчя гімназії і 150-річчя становлення болгарської загальноосвітньої школи. Не менший інтерес викликала і книга «Българска бесарабска серт-публицистика», автором якої став одеський публіцист Іван Серт. До речі, підкреслю, що видання двох перших з названих книг здійснювалося за рахунок Конгресу болгар України. Ще одним нашим проектом передбачено встановлення в наступному році в Одесі, у рамках святкування 160-річчя від дня народження Христо Ботева, пам'ятника цьому великому синові болгарського народу.
– Що ж, успіхів вам і всім членам Конгресу болгар України у святій справі – розвитку болгарської культури і зв'язків з українською та іншими національними культурами нашої багатонаціональної Батьківщини.
