«Впровадження Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у роботу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області» – такою була тема прес-конференції, під час якої перед журналістами виступила, і на запитання їхні відповідала, заступник начальника названого Держуправління Валентина Крутякова. Сьогодні ми друкуємо нотатки нашого спеціального кореспондента.
Як би ми не мудрували над проблемами екології, як би не дбали про чистоту повітря, безпечність викидів і відходів та вдосконалення технологій тих чи інших виробництв, все одно вплив на екологічний стан довкілля існує, і здебільшого він негативний. Тому на даному етапі розвитку цивілізації уникнути його ми не можемо. А що ж можемо? Лише поступово зменшувати його, прискіпливо стежачи за тим, щоб наші підприємства не зловживали тим середовищем, в якому ми живемо, а отже, й нашим здоров’ям. Саме для того й було ухвалено Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
У розмові з Валентиною Крутяковою, яка відбулася до початку прес-конференції, я звернув її увагу на такий парадоксальний пункт у прес-релізі, розданому журналістам. Там мовилося: «За минулий період 2007 року відповідними підрозділами Держуправління видано: 51 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, 27 дозволів на спеціальне водокористування, 163 – на розміщення та утворення відходів».
– Це справді видається дивним, – погодилася Валентина Іванівна, – що Держуправління охорони навколишнього природного середовища, і раптом дає дозвіл на… «викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря». Але що вдієш? Ми ж не можемо зупинити всі фабрики і заводи, сотні всіляких підприємств різних форм власності та різних спеціалізацій, і в такий спосіб припинити нормальне життя міста, області і країни. Тож мудрість полягає в тому, щоб визначити оптимальні (бажано наймінімальніші) норми забруднення цими підприємствами повітря, води, грунту і, даючи дозволи на них, у такий спосіб брати ці виробництва під державний екологічний контроль. І керуємося ми при цьому вже названим Законом України «Про дозвільну систему…», який набув чинності з 5 січня 2006 року.
Звичайно ж, уся діяльність дозвільної системи спрямована на те, щоб підприємець чи організація, які звернулися за таким дозволом, не тільки отримали його, але й отримали якомога швидше, без зайвих зволікань і паперової тяганини. Але лише в тому разі, коли в проекті виробництва дотримано низки вимог щодо контролю над викидами шкідливих речовин у повітря, чистоти води, яку це підприємство споживає і яку потім видаляє у відходи; контролю над утилізацією твердих відходів, та низкою інших вимог. Якщо ж підприємець прагне тільки одного – прибутку, не дбаючи про екологію, то настає момент, коли спрацьовує формула: «Дозвольте вам не дозволити!..»
Ясна річ, на обласне Держуправління охорони навколишнього природного середовища зараз покладаються здебільшого координаційні та наглядові функції, оскільки самі дозвільні центри створено зараз в усіх районах та містах обласного підпорядкування. Зокрема, в Одесі такий центр організовано міськрадою, а сама дозвільна робота керується управлінням дозвільних та погоджувальних процедур Одеської міськради, яке розташоване по вулиці Преображенській, 21. До речі, в райцентрах подібні дозвільні центри, як правило, розташовуються в приміщеннях райдержадміністрації, і це теж сприяє мобільності процесу, адже, в разі потреби, підприємець може тут-таки звернутися до будь-якого з відділів цієї керівної установи.
– З боку Держуправління, – говорить Валентина Крутякова, – взаємодія з дозвільними центрами області будується на принципах колегіальності, взаємодії та координації діяльності. На цей час представництву Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Одеській області Держуправлінням надано вичерпний перелік документів дозвільного характеру, з необхідними посиланнями на нормативні та законодавчі акти. Крім того, Держуправління бере участь у спільних семінарах, які організовуються представництвом, а в разі необхідності, надається консультаційна та методична допомога.
Водночас Валентина Іванівна повідомила, що Держуправління далі займається формуванням екологічної політики в регіоні. Зокрема, пріоритетними є питання про створення заповідників та заказників різних рівнів, одне слово, всіх тих заповідних територій, які, з одного боку, дозволяють зберегти унікальні витвори природи, а з другого – взяти під жорсткий контроль спроби відчуження цих земель, їх забудови, перетворення на звалища сміття. Зокрема, під увагою та контролем екологічних формацій області перебувають ті заповідники, які вже сформовані, або ще тільки-но формуються – Куяльницький, Тилігульський, Тарутинський степ, Тузлівські лимани, Ліски (в Комінтернівському районі).
Щось із рік тому із надр Держуправління в окрему службу було виокремлено Інспекцію, яка стала самостійною Державною екологічною інспекцією в Одеській області. З приводу цього у журналістів виникло чимало запитань, пов’язаних із доцільністю такого поділу. Адже виходить так, що «дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу», спеціальне водокористування, розміщення відходів дає одна служба, а контролювати повинна інша. Чи не краще було б, якби це ж таки Держуправління з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області мало в своєму підпорядкуванні й інспекцію, а відтак – і дієві важелі контролю та впливу на екологічних правопорушників? З реакції газетярів та телевізійників було видно, що жоден із них не бачить логіки в тому, щоб за охорону довкілля відповідало одне управління, яке не має жодних засобів контролю та не має інспекційної служби; а інспекцією займалося інше управління (чи служба), яке не має дозвільних функцій, а отже, не має права сказати оте сакраментальне: «Дозвольте вам не дозволити!..»
А загалом, це добре, що Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, на чолі якого стоїть Віталій Примак, налагоджує тісні взаємини з пресою, влаштовуючи подібні прес-конференції, які роблять діяльність цього Держуправління відкритішою, а проблеми екології – зрозумілішими.
