1876 рік: у квітні – повстання! Біля міста Козлодуя Христо Ботев висадився зі своїми четниками, але в бою загинув. Турки, придушивши це повстання, вирізали по-звірячому понад 30 тисяч болгар і спалили безліч сіл. Ці звірства викликали глибоке обурення представників передової інтелігенції в Російській імперії та у західноєвропейських країнах. Серед них були відомі письменники І. Тургенєв, художники К. Маковський, В. Верещагин та інші. Сло в’янофіли зібрали кошти для потерпілих. Російський цар Олександр II і його уряд заступилися за балканських слов’ян, оголосивши 12 квітня 1877 р. війну Туреччині. Болгари-емігранти в м. Кишиневі утворили ополчення, що приєдналося до російської армії. До неї прилучилися і воїни Румунії. Об’єднані армії багато місяців вели завзяті бої з переважаючими турецькими силами. Особливо героїзм їх проявився на Шипкинському перевалі, що відкривав шлях на південну Болгарію.
П’ятого січня 1878 року – визволена від турків Софія. Російська армія з ополченцями перейшла в загальний наступ і, зробивши в безперервних боях важкий перехід через Балкани, підійшла до Константинополя. Туреччина за просила миру...
Третього березня 1878 року в містечку Сан-Стефано підписано мирний договір, за яким Сербія, Румунія, Чорногорія стали повністю незалежними. Утворено Болгарську державу зі збереженням деякої формальної залежності від Туреччини. День 3 березня став національним святом Болгарії, хоча боротьба ще тривала кілька років. У цей день вшановують пам’ять всіх загиблих у боротьбі за свободу. Скрізь, де велися запеклі бої, – встановлені пам’ятники.
У центрі столиці Болгарії – Софії встановлена кінна статуя царю-визволителюі Олександру II «від вдячних болгар». Багато вулиць села названі на честь генералів, офіцерів, солдатів-визволителів. Країна стала перетворюватися. Замість вузьких, кривих, поритих ямами вулиць міст із маленькими будинками, з’явилися багатоповерхові будинки європейського типу, банки, великі магазини...
Варна та Бургас стали великими чорноморськими портами. А на брекватері, при підході з боку моря до Варни, встановлена стела зі словами Христо Ботева:
Кто в грозной битве пал
за свободу,
Тот не погибнет: по нем
рыдают
Земля и небо, зверь
и природа,
И люди песни о нем
слагают.
