Ізмаїльський морський торговельний порт – провідне підприємство міста. Про те, яким був 2007 рік для портовиків, на чому зосереджені зусилля адміністрації та трудового колективу у новому році, розповідає начальник порту Валентин Федорович Котельний.
– Як працює наш порт, знають усі – від Ізмаїла до Відня. Ми на очах, нічого не приховуємо, та й за великим рахунком немає необхідності це робити. Прозорість – один із принципів діяльності підприємства.
Нам вдалося перекрити результати 2006 року, незважаючи на зовнішні чинники, які негативно вплинули на кількість перероблених у порту вантажів.
– Які перспективи?
– У програмі, яку адміністрація порту розробила на нинішній рік, передбачено довести обсяг вантажопереробки до 7 млн 500 тис тонн за рахунок залучення додаткових вантажопотоків. Хочеться, звичайно, більшого, реальність показує, що підстави для цього є. Але Дунай – річка непередбачувана.
Поки що завантаження порту забезпечено цілком. Вантажі максимально є й для рідного УДП, тільки, на жаль, пароплавство перевозить усе менше й менше. Святе місце, як кажуть, порожнім не буває. На Дунаї дуже багато іноземного флоту, зростає активність «Укррічфлоту», але нам, як партнерам, хотілося б, щоб УДП нарощувало темпи й обсяги перевезень. Це в наших спільних інтересах.
У нинішньому році від усіх видів діяльності порту плануємо заробити 240 млн грн, одержавши при цьому додаткових доходів 20 млн грн. Це дозволить забезпечити протягом року зростання середньої зарплати на 30 відсотків і довести її до 2300 грн на одного працюючого. З цією метою буде виділено додатково 10 млн грн.
Намічено заходи щодо капітального будівництва й оновлення основних засобів. Насамперед замінимо нинішній парк автонавантажувачів на імпортні вантажопідйомністю 3,5 тонни. Крім того, передбачені модернізація електроустаткування чотирьох портальних кранів, реконструкція двох буксирів портофлоту, розширення складських площ ППК-1 за рахунок знесення старих будинків і споруд. Планується будівництво нової прохідної на першому вантажному районі, переведення котельні ППК-2 на газ, капітальний ремонт причалу № 8 ППК-1. На ці потреби необхідно 8 – 9 млн грн. Також маємо намір почати акумулювати кошти на придбання нового портального крана.
– Чим керувалися в порту, поставивши завдання переробити 7,5 млн тонн? Покладаєтеся на професіоналізм портовиків, їхнє вміння працювати?
– Я завжди говорив людям: працюйте – і одержите. Будете працювати – буде робота. Буде робота – будуть гроші. Гроші ми можемо розподіляти самі. Сьогодні 56 відсотків всіх доходів порт витрачає на зарплату при економічному нормативі 25 – 30 відсотків. Такого показника немає в жодному порту України, крім хіба що Херсонського. Для мене людина завжди на першому місці, а потім вже техніка.
На балансовій комісії мені часто дорікають, що Ізмаїльський порт мало перераховує державі – усього 2-3 млн грн, у той час як інші дають по 20 млн грн. А ви подивіться на ці порти: брудні, обшарпані, і подивіться на наш. Це перше. Друге, а порт – це хіба не держава? Я як державна людина, піклуючись про людей, плачу їм добру зарплату. За рівнем оплати праці ізмаїльські докери на п’ятому місці серед всіх портів країни. А добра зарплата – це й високі відрахування, зокрема до місцевого бюджету, за відрахуваннями до місцевого бюджету порт лідирує серед інших підприємств міста.
– Порт широко відомий своєю твердою соціальною політикою…
У програмі, про яку я говорив вище, першим пунктом записано: зберегти статус порту як державного підприємства. Це головне. Наша подальша мета – нарощування обсягів вантажопереробки. У прямій залежності від кількості тонн перебуває зарплата і, отже, відрахування на «соціалку». Тому як займалися соціальними питаннями, так і займаємося. Ми, як і раніше, вважаємо, що соціальна сфера, а це спорткомплекс, дитячий садок, гуртожиток, база відпочинку, медпункт, повинні не тільки утримуватися в належному технічному стані, але й примножуватися, поліпшуватися для людей, які працюють у порту. І, за можливістю, для всіх городян.
Якщо ж говорити про податки, то всього до бюджетів усіх рівнів у 2007 році порт перерахував 26,2 млн грн із них 9,3 млн грн – до місцевого бюджету. До Пенсійного фонду, фонду соціального страхування перераховано 22,2 млн грн проти 16,7 млн грн у 2006 році.
Порт усіляко підтримує своїх ветеранів. Торік на потреби ради ветеранів було виділено 216 тис. грн, що в 10 разів більше, ніж всім ветеранам міста. Це не рахуючи того, що через день хтось приходить із проханням надати допомогу у зв’язку з лікуванням, ремонтом даху та інших побутових питань. Нікому не відмовляємо.
Гідно, на мій погляд, проводжаємо своїх працівників і на заслужений відпочинок. У кого стаж великий, ті одержують по 18, 20 і навіть 30 тис. грн. Порт може собі дозволити такі суми, тому що платимо зарплату не в конвертах, а відкрито, законно. Сьогодні не соромно сказати, що докери й прирівняні до них за окладами начальники господарських відділів, провідні спеціалісти одержують пенсію 1400 – 1700 грн. Вони її заробили своєю працею.
Ми даємо можливість тим, хто досяг пенсійного віку, попрацювати ще два-три роки. При цьому в нас діє негласне правило – готуй собі заміну. Настав час звільнятися, скажи, хто буде замість тебе. Не підготував, самі підберемо – не під себе, під ті функції, які фахівець повинен виконувати. Вимога одна: професіоналізм.
Я далекий від того, щоб ідеалізувати становище в порту. Є ще проблеми в колективі. Порушують і трудову дисципліну, і культуру виробництва, і випадки злодійства є. Одне тішить, що такого негативу в нас набагато менше, ніж на інших підприємствах.
– Ізмаїльський порт відомий своєю добродійністю. Як в 2007 році поповнювалася скарбничка добрих справ?
– Добродійністю порт займається не для того, щоб кричати про це на кожному розі. Тому не хочу говорити, скільки, кому й для чого надаємо матеріальну допомогу. Допомагали, і будемо допомагати. І робимо це тихо, не галасуючи. Просто вважаємо: якщо можеш допомогти – допоможи. І не тільки своїм, але й чужим.
