Фермерське господарство «Солон» створено п’ять років тому колишнім водієм Павлом Солоном і пожежником Володимиром Гріцьким. 1050 мешканців села, власники земельних та майнових сертифікатів, довірили підприємливим землякам розпоряджатися своїми наділами та майном. І сьогодні фермери, які господарюють на половині земельних площ Гандрабурівської сільської ради (а це понад 2,5 тисячі гектарів), досягають вагомих ужинків не лише у рослинницькій галузі. Вони також займаються відгодівлею свиней та розведенням великої рогатої худоби. Павло Солон і Володимир Гріцький не приховують, що вдало працюють на землі завдяки професіоналізму і досвіду колишнього голови правління КСП «Гандрабури», а нині керуючого ф/г «Солон» Костянтина Георгійовича Татару.
Щедрий урожай ранніх зернових, вирощений на гандрабурівських нивах, звозиться на два токи, де забезпечується його доочищення. Біля дорідних буртів з ячменем, пшеницею та горохом безперервно працюють зерноочисні агрегати та навантажувачі. Завідувачам токів Федору Мунтяну і Юрію Ротаренку на підмогу надіслали навіть додаткових робітників, щоб негода не застала збіжжя під відкритим небом. На одному з токів і вдалося зустрітися з обома засновниками господарства і керуючим, які контролювали відправлення зерна та обговорювали проблему збуту вирощеного, звичайно, не за безцінь. Бо ж сьогодні бажаючих в черговий раз нажитися на нелегкій праці сільгоспвиробників вистачає. Адже ужинок виправдав усі сподівання гандрабурівців і сторицею окупив вкладені в аграрне виробництво кошти, а також примусив забути торішні поступки перед невблаганною природою стихією – засухою. Тож з пайовиками фермери розрахуються в повному обсязі з урахуванням навіть торішньої недоплати.
– Чотири комбайнові екіпажі на “векторі”, двох стареньких “нивах”, яким по двадцять років, та “доні” вже скосили 129 гектарів озимого і 200 гектарів ярого ячменю, 150 га гороху, залишилося підібрати менше половини з 896-гектарної площі, відведеної під пшеницю, – розповідає про стан справ на жнивному полі Костянтин Татару. – На круг виходить 31,5 центнера з кожного гектара, хоча пшениця в цілому дає і по 35 центнерів. Якщо говорити про цю головну сільськогосподарську культуру, то, в залежності від сорту та дотримання агротехнічних норм при її вирощуванні, з деяких масивів зібрано врожай від 45 до 69 центнерів з гектара. Особливо потішив озимий сорт “Дальницький” одеської селекції. У 2006 році з посіяної еліти отримали насіння першої репродукції, під яке відвели півтисячі гектарів. Отриманий результат вражаючий – 46-55 центнерів з гектара. Тож, користуючись нагодою, хочу подякувати селекціонеру Василю Антоновичу Литвиненку за щедрий подарунок, зроблений цим талановитим науковцем нам, хліборобам.
Крім зернових, ми ще вирощуємо 55 га цукрового буряку, 313 га соняшнику, 197 га кукурудзи, 60 га гірчиці, 20 га силосної кукурудзи, значну площу відвели під багаторічні трави, 12 га займає баштан. Ми принципово відмовилися від вирощування ріпаку. Намагаємося висівати більше гороху, після якого можна отримати рекордний ужинок пшениці.
Нарівні з рільництвом займаються гандрабурівські фермери розвитком тваринницької галузі, яку останнім часом не дуже полюбляє переважна більшість товаровиробників як Ананьївського, так і навколишніх районів області. Здебільшого колись потужні колгоспні тваринницькі комплекси заросли бур’янами або перетворилися на руїни. Кардинально протилежна картина спостерігається у Гандрабурах. Тут утримують 300 голів породистих свиней і 140 голів великої рогатої худоби, з них – 67 корів. Сьогодні тваринники ф/г “Солон” славляться непоганими надоями, але закупівельна ціна на молоко дуже низька. Проте тішить приріст свиней, що становить понад кілограм на добу.
Саме реалізація свинини дозволила фермерам за осінньо-зимовий період погасити кредити за комбайн “вектор” і сівалку, придбати за 200 тисяч французьку бурякову сівалку, забезпечити паливно-мастильними матеріалами весняну посівну і жнива. Тож новий трудовий рік трударі розпочали без додаткового залучення коштів.
У ф/г “Солон” – 37 постійних працівників, серед яких є справжні механізатори-віртуози, котрі майстерно упоруються з будь-якою роботою. Тут вже давно не використовується ручна праця на обробітку просапних культур, а такий інструмент, як сапа, відійшов в історію. Лише в період жнив залучають 15 – 20 різноробочих на токи.
Коли зайшла мова про безробіття на селі, Костянтин Татару зауважив, що баласт, тобто зайві робочі руки, не потрібний, на землі повинні працювати здорові, відповідальні і грамотні спеціалісти, яким можна доручити будь-яку техніку. Звичайно, за свою працю вони повинні отримувати гідну зарплатню, на яку могли б нормально жити, відпочивати, навчати дітей.
Поділилися фермери і планами на майбутнє, серед яких розширення посівних площ. На їхню думку, ефективно працювати можна на 4,5-5 тисячах гектарах ріллі і отримувати не менше 3 – 5 мільйонів гривень чистого прибутку. Таких успіхів можна досягти завдяки кваліфікованим кадрам та впровадженню новітніх технологій, перспективних сортів, придбанню сучасної техніки при нормальних закупівельних цінах на сільськогосподарську продукцію. А вже тоді можна вести мову про відродження села і сміливо вкладати кошти в будівництво доріг та комфортабельних будинків для механізаторів, а також фінансувати заклади освіти, культури та медицини.
Але насправді про відродження рідного, багатостраждального села фермерам залишається лише помріяти. Високі ціни на техніку, запчастини та пальне – це стіна, об яку розбиваються всі починання годувальників країни – селян. Як можна успішно господарювати, коли одна тонна солярки коштує 7 тисяч гривень, а пшениці – лише 800 гривень?..
