«Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень» – такої назви набув Указ Президента України від 4 листопада 2008 року, яким передбачено низку заходів, спрямованих на упорядкування лісового господарства країни. Подаємо нотатки нашого спеціального кореспондента.
В уяві українця, який знає про існування великих лісових масивів в районі Карпатських і Кримських гір, на Підкарпатській Галичині, Волині та Поділлі, на Чернігівщині, Сумщині та в деяких інших регіонах, наша країна постає такою собі зеленою оазою.
Прозріння настає лише тоді, коли з’ясовується, що середня лісистість в Україні становить лише 15,7 відсотка, і це, виявляється, один із найнижчих показників лісистості на континенті! Саме через це наша держава, поряд із Іспанією, Нідерландами, Великою Британією та Італією належить тепер до лісодефіцитних країн, і на одного українця у нас припадає всього-на-всього 0,1 гектара лісу. До того ж, ліси у нас розташовані дуже нерівномірно: і якщо на Поліссі (Житомирська, Рівненська, частина Київської областей) ліси посідають до 27 відсотків території, то в лісостеповій зоні вона сягає 13, а в нашій, степовій, лише 4 відсотки. Причому останнім часом значна частина лісів, особливо в Карпатах, була або по-хижацькому вирубана, втрачена під час пожеж, і це призвело до значних екологічних катастроф. До речі, саме від пожеж, через нашу з вами необачність та недбалість, щороку страждає значна частина захисних лісосмуг Одещини, особливо тих, що розташовані вздовж доріг, зменшуючи й без того благеньке лісове покриття нашого краю.
Звичайно ж, лісівники й досі не сиділи склавши руки. Як повідомив головний лісничий області, заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Скрипник, в області зараз діють одинадцять державних лісових господарств, що об’єднують 47 територіальних лісництв. В галузі задіяні понад півтори тисяч працівників (а це ж такі дефіцитні тепер робочі місця!), понад 600 з яких складають штат державної лісової охорони, тобто це здебільшого лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, лісники та інші фахівці лісгоспів. Загальна площа лісових земель області сягає 224 тисяч гектарів, понад 199 тисяч з яких реально вкрита справжнім лісом. Ясна річ, лісівниками регулярно провадяться рубки догляду за лісом: освітлення, прочищення, прорідження, прохідні, санітарні та реконструктивні рубки. Але всі ділянки, де провадяться більш-менш суцільні рубки, обов’язково заліснюються. Досить сказати, що лише минулого року в області відтворено 376 гектарів лісових культур.
Темпи, як бачимо, непогані: для досягнення оптимальної лісистості області (а це дев’ять відсотків території за сьогоднішніх шести), за якої ліси найефективніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси та протидіють ерозійним процесам; лісгоспами за останні три роки створено понад 5440 га лісових насаджень. Але всього справжніх лісів необхідно насадити ще щонайменше 104 тисячі гектарів.
Згаданий Указ Президента України – не перший правовий документ, яким передбачено державні заходи щодо збереження та розширення лісових масивів. Про них ідеться в багатьох документах. Проте найосяжнішим і найконкретнішим з них слід вважати Державну програму «Ліси України» (затверджену Постановою Кабміну ще в квітні 2002 року), на підставі якої рішенням обласної ради від 20 жовтня 2004 року було ухвалено Регіональну програму «Ліси Одещини» на 2005 – 2015 роки, згідно з якою лише 2008 року посаджено 2094 га захисних лісових насаджень, а в перспективі планується довести обсяг подібних насаджень до 3 тисяч гектарів на рік.
На що ж у такому разі спрямовує нас новий Указ Президента України? Передусім, Кабміну доручено розробити науково обґрунтований план заліснення до 20 відсотків території України, з урахуванням стану довкілля, географічних, демографічних та інших чинників. Крім того, слід розробити нові нормативи озеленення населених пунктів, визначити оптимальні норми санітарних та будівельних рубок. На думку Президента, настав час внести суттєві зміни до Державної програми «Ліси України», зокрема, належить розробити механізм стимулювання власників земельних ділянок до лісорозведення на землях, які раніше не були зайняті лісом. Зрозуміло, що насамперед ідеться про землі малопродуктивні, непридатні для використання в сільському господарстві. Передбачено також до 2012 року поетапно засадити лісосмугами певні території обабіч усіх доріг державного та місцевого значення.
Для початку реалізації цих намірів місцевим держадміністраціям належить у тримісячний термін визначити площі малопродуктивних, техногенно забруднених та деградованих земель, які доцільно заліснити насамперед. Треба також розробити програму відродження лісів на тих ділянках, що постраждали від пожеж, повеней та інших надзвичайних ситуацій природного чи техногенного походження. У кожному районі має діяти програма декоративного садівництва, для чого слід передбачити створення регіональних розсадників. За участю органів місцевого самоврядування слід затвердити плани проведення масових акцій із заліснення територій, благоустрою існуючих та створення нових зелених зон, парків, скверів, залучаючи до цих акцій працівників підприємств, установ, шкільну і студентську молодь. Зрозуміло, що місцевим радам та райдержадміністраціям, Кабінету Міністрів слід подбати про те, щоб у Державному бюджеті були передбачені видатки на фінансування основних заходів.
Одразу ж після появи цього Указу Президента України я спілкувався з фахівцями з обласного управління лісового та мисливського господарства та з Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, і всі вони одностайні в тому, що в даному випадку рішення Глави держави виявилося актуальним, а головне, вчасним. Як повідомив Олександр Скрипник, у зв’язку зі значним збільшенням обсягів лісокультурних робіт, лісгоспам Одещини вдалося значно збільшити обсяги вирощування сіянців лісових порід, без яких будь-які наймудріші та довершеніші лісові програми нічого не варті. Скажімо, якщо в 2007 році було вирощено 6 млн сіянців, то в 2008-му кількість їх зросла вже до 20 млн штук, але й це ще не межа. Якщо, звичайно, виділити певні кошти для створення нових лісорозсадників та оплати праці лісівників.
Водночас треба подбати про виховання молодої зміни лісівників, а для цього в кожній школі слід створити шкільні лісництва чи гуртки юних друзів лісу, проводити профорієнтаційну роботу зі школярами, які схильні пов’язати свою долю з лісовим господарством. І тут уже державним установам слід поєднувати свої зусилля з педагогічними колективами, залучаючи при цьому інформаційні та пропагандистські можливості преси.
Словом, не варто думати, що заліснення наших степів – то лише справа професіоналів. Кожен із нас щороку повинен посадити хоча б кілька дерев, подбати про декоративні кущі та квіти біля свого будинку чи на дачній ділянці, бо тільки тоді по-справжньому здатна розкритися лісова душа нашого спраглого причорноморського степу.
