«ПідсумкироботиДержавноїекологічноїінспекціївОдеськійобластів2008 році» – такоюбулатемапрес-конференції, якупровівнещодавновоблрадізаступникначальникаДержавноїекологічноїінспекціївОдеськійобластіОлегВахрушев.
У загалом грунтовному звіті, з яким виступив перед представниками ЗМІ Олег Вахрушев, вималювалася проблема, яка викликала і загальне збудження, і додаткові запитання, і, ясна річ, жваві коментарі в журналістських кулуарах.
Одесити пам’ятають, як одного осіннього дня місто на тривалий час виявилося у полоні різкого неприємного запаху, що викликав занепокоєння і в населення, і в екологічних колах та в лавах місцевих МНСників. Якоїсь експертно зафіксованої шкоди одеситам поява цього запаху нібито не завдала, проте породила серйозну стурбованість. Річ у тім, що минав день за днем, запах давно розвіявся, а жодна екологічна служба (про що ми неодноразово писали) так і не здатна була з’ясувати, що ж саме стало джерелом цього запаху. Припущень та всіляких чуток з приводу того, де й що там цього разу «горіло», «вибухало» чи «викидало» з’являлося чимало, проте жодна з версій не була ні доведена, ні спростована. Природно, що в цій ситуації ми почали запитувати себе: «То чого ж, у такому разі, варті наші інспекційні та рятувальні служби, якщо вони не спромоглися не те що попередити, а хоча б виявити джерело такого потужного викиду?!»
Так от, щойно, тобто майже через півроку, один із керівників обласної держекоінспекції знову заявив, що джерело осіннього викиду визначити так і не вдалося! Основним претендентом на звання цього «джерела» тривалий час залишалося підприємство «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод». Одначе єдине, що наважився стверджувати з цього приводу пан Вахрушев, що «на дев’яносто відсотків викид того «запаху» стався не з вини «Лукойлу». Впевненість у цьому породжена актом інспекційної перевірки, яку було здійснено в четвертому кварталі минулого року.
Ні-ні, шкідливі викиди в атмосферу тут справді зафіксовані, за двома претензіями, пред’явленими Держекоінспекцією цьому підприємству, воно сплатило значний штраф, проте, як випливає з наслідків перевірки, породити такий потужний викид воно не могло. Гаразд, «Лукойл» ми виправдали. Але, в такому випадку, знову виникає питання: «А де ж тоді справжнє джерело цього викиду; що чекати від нього в майбутньому, і… чого ж, у такому випадку, варті наші екологічні служби, якщо вони не здатні виявити винних навіть за такого масштабного забруднення атмосфери?!».
Цифри, як відомо, хоч і нуднуваті для сприйняття, зате промовисті. І саме завдяки їм з’ясовується, що впродовж року держекоінспекцією області перевірено 678 об’єктів, 534 з яких перевіряли комплексно. Усього інспекторами здійснено 129135 ресурсних перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, у тому числі перевірено майже 126 тисяч транспортних засобів. Внаслідок усього цього, складено 3637 протоколів, до адмінвідповідальності притягнуто 3654 особи, а сорок два матеріали передано до органів прокуратури, за якими п’ять кримінальних справ уже було порушено.
З одного боку, подібна «цифірь» свідчить, що інспекція таки-да працює, а з другого – насторожує: це ж яка неповага до природоохоронного законодавства у нас усе ще панує, якщо впродовж року за фактами виявлених порушень виробнича діяльність 130 суб’єктів-підприємств була тимчасово зупинена?! Ну а всі інші показники вам уже відомі.
Неспокійно у цьому відношенні і на Державному кордоні України, де в пунктах екоконтролю зафіксовано 636 порушень екологічного законодавства нашої держави. До того ж було здійснено двадцять сім затримань транспортних засобів (понад 1518 тонн вантажу), оскільки у їх володарів не виявилося дозвільних документів на транспортування відходів та небезпечних речовин.
Серед найсерйозніших місцевих порушників названо, зокрема, Красносільську сільраду, на території якої виявлені факти порушення природоохоронного законодавства, в тому числі і Земельного кодексу України. Прокуратурою Комінтернівського району було зроблене подання голові цієї сільради про усунення порушень, а також опротестоване рішення сесії сільради про надання водного об’єкта в оренду приватному підприємству «Хутір чудес».
Незважаючи на всі попередження та агітаційні заклики, край наш уперто перетворюється на величезне сміттєзвалище. Ось і впродовж минулого року виявлено сорок сім нових несанкціонованих сміттєзвалищ, що охоплюють понад три тисячі гектарів. Особливо відзначилися в цьому плані Саратський, Біляївський, Арцизький, Котовський та деякі інші райони. Небезпечні звалища виявлені в Лабрівській та Березинській сільрадах (в останній значну площу землі зіпсовано гіпсом), а також у Серпнівськй сільраді Тарутинського району, де в аварійному стані перебуває склад відпрацьованих засобів захисту рослин.
Та це тільки те, що вже виявлено. А скільки у нас подібних санкціонованих та напівсанкціонованих звалищ, скільки з них поки що не виявлено та скільки сотень діє невеличких за обсягами звалищ, якими захаращено русла річок та струмків, усіляких ярів та урвищ. В одному лише житловому масиві «Луч», що в селищі Мізікевича, сума заподіяних звалищами збитків сягає понад 1127 тисяч гривень, тож не дивно, що матеріали з приводу цих порушників передані до Одеської міжрайонної природоохоронної прокуратури.
На справжнє екологічне лихо перетворюється масове випалювання рослинності у пожежонебезпечний період. Збитки впродовж року тут оцінені в понад 2222 тисячі гривень, при чому 31 справу передано до прокуратури. Втім, хто і в яких сумах грошей здатен оцінити ту справжню шкоду, яку заподіяно навколишньому середовищу подібними паліями або винищувачами дерев? Скажімо, лише на території Струмківської сільради степового та посушливогоТатарбунарського району знищено було 143 дерева, здебільшого дубів та софори. Так, ці збитки оцінені в 242 тисячі гривень, але ж як насправді оцінити те, що в степовому селі вирубано цілий гай?! До речі, в селі Борисівці цього ж району теж знищено 64 дерева цінних порід; подібне ставлення до дерев відзначається інспекторами й по інших селах даного району. Мало того, що Татарбунарщина потерпає від екологічних проблем, пов’язаних з озером Сасик, так вона ще й уперто намагається перетворити свою територію на голий, випалений степ.
Досить гостру полеміку під час прес-конференції викликала ситуація, що склалася в північній частині Куяльницького лиману, на території Іванівського району. Олег Вахрушев визнав, що там, справді, в досить великих обсягах триває «несанкціоноване користуваннями надрами», коротше кажучи, там масово добувають пісок. Але інспекція виявляється безсилою зупинити це неподобство, оскільки покарання адмінштрафом –якихось там 236 гривень – занадто несерйозне, а для передачі справи до суду треба визначити суму завданих збитків.
Здавалося б, у чому річ: визначайте суму цих збитків, і нехай порушниками займається суд! Інспектори так і зробили б, але… відсутня законодавчо затверджена методика розрахунку збитків, яких завдають підприємці, що нахабно грабують державні надра, руйнуючи при цьому цілі екосистеми. І подібна ситуація виникає не лише в Іванівському районі, і не лише на Куяльницькому лимані. Схоже, окремі підприємці настільки повірили у свою безкарність, що, підстраховуючись «кришувальниками» різного рангу, втрачають відчуття реальності.
Звіт перед журналістами, а отже, й перед громадськістю області, показує, що хліб свій Держекоінспекція даремно не їсть. Але й ми з вами повинні розуміти, що жодна інспекція не зарадить всій нашій природоохоронній справі, якщо самі ми не згадаємо про таке поняття, як совість, і не візьмемося, нарешті, за розум. Та оскільки ми вперто не бажатимемо братись за розум, за нас час від часу змушені братися Закон та екологічні інспектори. Які, як бачите, не дрімають.
