В останні десятиліття інтенсифікація землеробства призвела до значних негативних наслідків. Через надмірне застосування у розвинених країнах синтетичних засобів хімізації (пестицидів для пригнічення розвитку шкідливих організмів, мінеральних добрив, регуляторів росту рослин) стало відчутнішим небезпечне забруднення навколишнього середовища. Крім погіршення життєвих умов, це призводить до істотного збільшення витрат на медицину і заходів щодо охорони і реабілітації природи. У світі усе більше число експертів обґрунтовують недоцільність надмірної хімізації земельних угідь, адже близько третини забруднення природного середовища відбувається за рахунок сільського господарства.
Ця проблема актуальна і для нашої країни. Впровадження індустріальних методів роботи на землі призвели до стрімкого зниження родючості грунтів, збільшення споживання енерго- і трудоресурсів, зниження фондовіддачі в агропромисловому комплексі.
У чорноземних грунтах активізувався розвиток деградаційних процесів за рахунок зниження вмісту у грунті органічної речовини та її основної складової – гумусу, інтенсифікувалася його мінералізація.
Серед заходів, спрямованих на забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, найважливішого значення набувають рослинні рештки й органічні добрива.
У сучасних умовах, за нестачі та високої вартості ресурсів, дуже важливо, щоб знижувалися затрати праці та грошових коштів на операції, пов’язані з застосуванням добрив, і досягалася максимальна їх окупність. У цьому плані заслуговує на увагу застосування сидеральних добрив. Економічна перевага його перед гноєм загальновідома. До того ж в останні роки значно скоротилося виробництво і внесення гною. Так, у 2007 році на один гектар ріллі в Україні вносили його 0,3 т, в Одеській області – 0,1 т, а для рівноважного балансу гумусу необхідно вносити в десять разів більше. Ось чому використання сидерального добрива капустяних культур під озиму пшеницю є важливою і ще мало вивченою проблемою.
На особливу увагу заслуговує гірчиця біла як культура, що використовується і як корм, і як зелене добриво, і як попередник озимої пшениці. Гірчиця біла відзначається багатьма цінними біологічними та господарськими властивостями. У фазі цвітіння в 1 кг зеленої маси міститься близько 0,1 кормової одиниці і 19 – 20 г перетравного протеїну, багато калію, фосфору, кальцію. В 1 кормовій одиниці понад 220 г перетравного протеїну.
Гірчиця формує укісну масу за 40 – 45 днів після сходів, витримує заморозки, інтенсивно росте при різних термінах сівби, пригнічуючи бур’яни. Вирощують гірчицю білу у чистих посівах і в сумішках з іншими культурами. Використовують для годівлі тварин у зеленому конвеєрі, а також для заготівлі силосу і трав’яного борошна. Гірчиця біла дуже вдало доповнює інші капустяні в зеленому конвеєрі при вирощуванні в ранньовесняних, післяукісних та післяжнивних посівах.
Як показали дослідження науковців Одеського інституту АПВ УААН, гірчиця біла у надземній масі має високий вміст азоту у порівнянні з іншими сидеральними культурами.
При заорюванні зеленої маси гірчиці білої поліпшується структура грунту, зменшується щільність орного шару і щільність твердої фази грунту. Це дуже важливо, тому що ліквідуються негативні наслідки ущільнення орного шару грунту важкою агротехнікою. У результаті заорювання сидерату значно збільшується водопроникність і вологомісткість грунту, внаслідок чого знижується поверхневий стік опадів, і стрімко зростає вміст вологи в грунті.
У результаті застосування гірчиці білої на зелене добриво помітно поліпшується життєдіяльність грунтових мікроорганізмів. Мікробіологічні процеси в грунті значно активізуються ще в період росту і розвитку сидератів, а ще кращі умови для грунтової мікрофлори створюються після заорювання зеленого добрива. Це зумовлено тим, що вони збагачують грунт азотом, фосфором та іншими макро- і мікроелементами, необхідними для розвитку мікрофлори і живлення рослин. Одночасно також відбувається поглинання грунтовими мікроорганізмами поживних речовин, що знижує можливість вимивання їх, зокрема азоту, у нижні горизонти грунту.
Гірчиця біла на сидерат зменшує забур’яненість полів і виконує фітосанітарну роль. Цей сидерат підвищує ефективність внесення інших добрив. У результаті його застосування зростає врожайність усіх культур, і тим самим підвищується ґрунтозахисна спроможність рослинного покриву.
При розкладанні заорано
