Ми продовжуємо висвітлювати різні аспекти становлення Нижньодністровського національного природного парку, заснованого в листопаді минулого року Указом Президента України Віктора Ющенка. Одним із важливих чинників, які змушували одеських учених наполягати на створенні цього національного парку, стала наявність у гирлі Дністра великих гніздовищ багатьох видів птахів, зокрема й рідкісних, давно занесених до Червоної книги.
У «Проекті створення Національного природного парку «Нижньодністровський», тобто, в найважливішому документі, який ліг в основу Указу Президента, птахам присвячено окремий розділ. Якоїсь особливої лірики ми там не віднаходимо, не той, як кажуть, випадок, але, саме завдяки цим науково стриманим, щоб не сказати скупим, визначенням, вимальовується масштабне полотно пташиного буття у Дністровому гирлі.
«Дельта Дністра, – мовиться у цьому розділі, – є одним із найбільших водно-болотних угідь північно-західної частини Чорного моря, що забезпечує найваживіші місця існування та гніздування багатьох видів птахів, мігруючих між Європою, Середземномор’ям і Африкою. Високе екологічне значення водно-болотних угідь було визначене такими міжнародними організаціями, як «Birdlife International» та «Wetlands International», що включили дельту Дністра до переліку найбільш важливих територій для птахів Європи. Поєднання сприятливих кліматичних, гідрологічних умов та різноманістність рослинних угруповань визначають чисельність та видовий склад орнітофауни дельти Дністра. Ця група тварин має великий інтерес для науки не тільки як модель для вирішення загальнобіологічних проблем, але і як необхідна частина плавневої екосистеми, ряд видів якої є незамінними індикаторами її стану. Саме унікальність, неповторність та чутливість багатьох екологічних груп птахів стали причиною заповідання цього ландшафту».
Перечитавши обгрунтування, я пригадав свої зустрічі з депутатами, та й просто з жителями села Надлиманського, одного з тих, сільські ради яких відмовилися надавати свої території в розпорядження Нижньодністровського національного парку. Так, у них є свої аргументи і свої селянські страхи щодо використання цієї землі; свого часу я докладно писав про них. Але, звертаючись до наукового обґрунтування Нацпарку, щоразу ловлю себе на думці, що люди, які активно виступають проти його існування, поки що не усвідомлюють (або ж не бажають усвідомлювати!), що йдеться не просто про якусь там плавнево-берегову частину їхньої сільської околиці. А що ці плавні – тепер уже один із небагатьох у Європі куточків, завдяки яким нам усе ще вдається зберігати цілі види птаства і тварин, а також масиви рідкісних представників рослинного світу. Що наукова громадськість Європи буквально молиться на заповідники, які існують зараз у гирлі Дністра, Дніпра та Дунаю; і що над збереженням цих екосистем, зокрема, їхнього птаства, упродовж десятиліть працювали такі відомі вітчизняні орнітологи, як І. Русєв, А. Корзюков, Щоголєв та багато інших.
Саме завдяки їх дослідженням, з’ясовано, що на території національного парку спостерігається понад двісті видів птахів, близько сорока з яких тут гніздиться, а решта з’являються для відпочинку під час весняних та осінніх міграцій, деякі навіть зимують у наших краях, оскільки зима тут порівняно м’яка. « Мозаїчність ландшафту, густа мережа акумулятивних утворень у поєднанні з дуже багатою кормовою базою, – переконують нас науковці, – зумовлюють чисельність видів птахів та сприяють формуванню великих навколоводних поселень. Дельта Дністра посідає одне з перших місць серед аналогічних водно-болотних систем у Європі за видовим різноманіттям птахів, що мешкають тут. Але територія дивує не тільки своїм якісним орнітофауністичним складом, але й великою кількістю і щільністю організмів різноманітних груп. Так, наприклад, на одній із ділянок території заповідного урочища «Дністровські плавні», площею в тисячу гектарів, до будівництва греблі гніздилося 80 пар лебедя шипуна, 200 пар сірої гуски, понад 800 пар коровайки, 200 пар великої білої чаплі, 300 – жовтої чаплі, 250 – малої білої чаплі, 30 пар колпиці, що занесені до Червоної книги України.
Екологічна цінність зазначеної ділянки на території заповідного урочища «Дністровські плавні» в цілому зростає завдяки зосередженню найбільшої популяції сірої гуски та колоніальним місцям гніздування дрібних чапель і коровайки – рідкісного виду, чисельність яких, у зв’язку з активним антропогенним впливом на водно-болотні угіддя, катастрофічно падає. В унікальних мозаїчних плавневих угіддях Горілих озер та плавнів, що прилягають до них, зосереджені найщільніші поселення водоплавних і колоніально-гніздуючих коловодних птахів. Всього ж на території заповідної зони дельти до будівництва греблі гніздилося понад 8 тисяч пар коловодних та водоплавних птахів. Раніше, до середини 50-х років, тут гніздився рожевий пелікан. Проявлялися на гніздуванні скопа, балабан, сапсан, пугач, чорний лелека, змієїд, орлан-білохвіст – тобто види, що занесені до Червоної книги України».
Зверніть увагу, що науковці двічі посилаються на зміни, до яких призвела поява греблі. І це не випадково, адже саме з її появою простежується низка невідворотних змін, що відбулися та та й досі відбуваються в гирлі Дністра. До речі, зауважу, що насправді має йтися не про одну, а про дві греблі, які суттєво впливають на здоров’я річки, а, отже, й усього того, що на ній і завдяки їй існує. Першим руйнівним ударом по гирлу стала поява в 1954 році греблі Дубоссарської ГЕС, після якої в усіх науковців-екологів, що переймаються тривогами Дністра, якраз і з’явилося оте визначення: «до середини 50-х років».
Ще загрозливішим виявилося становище цього екологічного дива після появи в 1982 році могутньої греблі та величезного водосховища Новодністровської ГЕС. Гирло почало міліти, паводки, які слугують оздоровленню величезних плавнів, втрачають свої силу й обсяги. Якщо при цьому врахувати, що з боку моря часто віють так звані нагонні вітри, то зміління Дністра нерідко призводить до того, що солонувата вода Дністровського лиману піднімається вверх за течією на 20 – 25 кілометрів, різко впливаючи на стан плавневих біотипів. Вже в 90-ті роки вчені змушені були констатувати, що після створення Новодністровського водосховища нормальне функціонування екосистеми Нижнього Дністра стало можливим тільки за певних умов, продиктованих нашими господарниками.
Дійшло до того, що оптимальний водний режим у період весняної вегетації рослин і масового розмноження тварин може досягатися тільки завдяки штучним скидам води з водосховища. Але досить часто стається так, що з гирла Дністра лунають прохання: «Скидайте воду, тому що тут усе гине і загниває!», а з адміністрації ГЕС відповідають: «Ми не можемо знижувати рівень води в водосховищі, тому що це позначається на виробництві електроенергії, на енергопостачанні величезного регіону! У вас свої плани і проблеми, у нас – свої!». Тобто, спочатку ми перетворили велику ріку на заручницю свого «технічного прогресу», а згодом і самі виявилися заручниками нами ж таки створених обставин.
Значно ускладнилася ситуація і потому, як деякі рибогосподарства почали перегороджувати такими собі мінігреблями самі плавні, витворюючи з них риборозплідники та ставки для вирощування риби. На перший погляд, справа потрібна, але поява цих обвалованих ставків призволить до того, що проточна дністровська вода не доходить тепер до значних плавневих площ, перетворюючи їх на застійні болота, а відтак, призводячи, як уже мовилося, до загибелі багатьох видів риб, птахів, представників тваринного світу. Не меншою проблемою стає хімічне та побутове забруднення і самого лиману, й, особливо, його притокових річок.
«Дельта Дністра, – мовиться у вступі до наукового обгрунтування Нижньодністровського національного парку, – становить собою унікальне природне утворення, до складу якого входять складна система озер, протоків, каналів, зарості вищої водної рослинності загальною площею понад 220 км2. Величезна кількість речовини і енергії, які проходять через екосистему Нижнього Дністра, обумовлюють багатство і різноманіття життя у цьому районі. Тут зустрічаються понад 750 видів судинних рослин, а також багато видів цінних промислових риб, птахів, ссавців. Сьогодні плавні є останнім притулком тварин і рослин, які потребують охорони».
Формально ми цей притулок уже нібито захистили, домігшись появи Указу Президента про створення Нижньодністровського національного природного парку, але тепер слід зробити все можливе, щоб цей парк набув реальних природоохоронних функцій, гідно поповнюючи перелік найвизначніших національних парків світу.
